Урок вільного спілкування на тему: «Кохання – це щастя чи страждання?» - Одвічним є ось це питання…(за творами поетів Гайворонщини)

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Червоне

Урок вільного спілкування на тему:

«Кохання – це щастя чи страждання?» -

Одвічним є ось це питання…(за творами поетів Гайворонщини)

Вчитель української мови та літератури

 Загика Надія Костянтинівна

                                                            

Тема: «Кохання – це щастя чи страждання?» -

            Одвічним є ось це питання…

Мета:

·        поглибити знання учнів про життєвий  шлях поетів рідного краю та їх творчим доробком,  розкрити красу поетичних творів, осмислити зміст віршів про кохання;

·        удосконалювати навички виразного читання, розвивати інтерес до культури та літератури рідного краю, розвивати пам’ять, мислення;

·        виховувати любов до прекрасного, вміння цінувати людські почуття.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок вільного спілкування.

Обладнання: збірки поетів Гайворонщини, мультимедійна презентація, записи пісень, роздатковий матеріал.

Епіграф:

 Прийшла любов непрохана й неждана -

                                           Ну як мені за нею не піти…

В. Симоненко

Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

1. Емоційна та психологічна підготовка учнів до сприйняття теми уроку

(Тихо звучить мелодія із кінофільму «Шербургські парасольки»  композитора Мішеля Леграна. На її фоні вчитель читає уривок з поезії)

Минуще все, любов лиш вічна.

 Міліють ріки, душі і слова

 І лиш вона пронизує сторіччя,

 Перецвітає й знову ожива.

Вчитель

 У кожного народу, як стверджує одна романтична сага є два береги. Від одного людина відпливає, а до іншого неодмінно причалює. На життєвій дорозі зустрічаємо чимало берегів, не менш значних: «Берег надії, юності, кохання». Кохання – прекрасне почуття, найвеличніший дарунок долі, вічне і нетлінне, завжди нове і неповторне для кожної людини. Це маленький вогник, який, потрапивши в серце людини, розгорається по всьому тілу. І сьогодні  на уроці ми торкнемося своїми серцями цього дива, що змінює світ і нас у ньому, робить людей кращими, добрішими, благороднішими. До цієї одвічної теми зверталися художники, композитори, філософи, поети. Та чи все сказано? Звичайно, ні. Ось про ці високі, чисті, прекрасні, шляхетні почуття і піде сьогодні розмова.

2. Мотивація навчальної діяльності

 Епіграфом нашого уроку є слова українського письменника Василя Симоненка:

 Прийшла любов непрохана й неждана -

Ну як мені за нею не піти…

Пізнати цю істину нам допоможе творчість поетів рідного краю. Земля  прибузька народила талановитих синів і дочок, чиї імена золотими літерами вписані в історію Гайворонщини.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Вчитель

Сьогодні ми будемо говорити про одне із найпрекрасніших людських почуттів, яке оспіване в поезіях О. Маліновської, М. Джус, О. Білятинського.  Доля, вік цих  поетів різний, у кожного з них своє життя, проте кохання для кожного з них стало наснагою, провідною зіркою, водою із цілющого джерела.

В одній із своїх поезій Оксана Маліновська так говорить про любов:

Рождаються з любові

Поеми і пісні,

І котики вербові

І помисли ясні.

Рождається з любові

Калини дивоцвіт,

Тверде батьківське слово

І матінки привіт.

Рождається з любові

Все суще на Землі:

Вона – всьому основа,

Тамує всі жалі.

(Перед уроком були визначені три домашні групи, кожна з яких отримала завдання: підготувати коротке повідомлення про життєвий і творчий шлях поетів рідного краю, вибрати та підготувати для прочитання в класі улюблені поезії про любов.)

1.     Слово надається дослідникам творчості О. Маліновської

1 учень(біограф )

Малиновська Оксана Іванівна народилася  25 жовтня 1974 року в селі Таужне Гайворонського району Кіровоградської області. В ранньому дитинстві захворіла на грип, який дав ускладнення. Лікарі поставили невтішний діагноз – ДЦП. Школу відвідувала до 5 класу. Першого вірша написала в 14 років. Девізом життя стали  слова  Лесі Українки: «Щоб не плакати, я сміюся».  В 2000 році вийшла збірка «Хочу стати птахом я», у 2004 році  – «Словом постукаю в серце». Поезія – це її життя, її розрада.

Вчитель

 О. Маліновська «Прийшла у світ жінкою», її серця, як і кожного дівочого, торкнулася любов.  Кохання – найпрекрасніше з людських почуттів. Давайте послухаємо поезії про кохання, які вас найбільше вразили.

Читець

Я кохаю його

Я кохаю його,

Зрозумійте, люди,

Одного-єдиного,

 Іншого не буде.

 Не радьте пишних женихів,

 Слухати не хочу,

          Він мою косу розплів

          Пишную дівочу.

Забути милого старалась,

Та щось не виходить.

З коханням попрощалася,

Та поряд воно ходить.

     Народилась однолюбкою,

     Така моя доля,

     Перетворюся голубкою,

     Та полечу в поле.

Та й у чисте поле,

Де сичі кричать.

Ти, хитринко-доле,

Нас не пробуй розлучать.

     Я з тобою поборюся,

     Побачимо, хто сильніш?

     І не мрій, що підкорюся,

     Хоч кидай у спину ніж.

Усе буде, як я хочу,

Хочеш вір, а хочеш ні,

Маю силу і пророчу –

Не горю в вогні.

     Отож, чуєш, доленько,

     Виклик тобі кидаю,

     Маю міцну воленьку

     І тебе здолаю.

Читець

Я кохаю тебе

Я кохаю тебе,

Цим коханням живу.

Так хочу тебе обіймати,

Але не уві сні  -  наяву

     Знову птахом лечу назустріч,

     Щоб відчути тепло ніжних рук,

     Ти у цьому житті моя втіха,

     Ніжний, найкращий мій друг.

Не говори мені нічого,

Слова просто зайві.

Я прагну лиш тепла простого,

А не зірок на небокраї.

     Ні слова більше…

     Від поцілунків кругом голова,

     Мовчи, так буде ліпше,

     Скажи, навіщо тут слова?

Я кохаю тебе,

Як нікого іще не кохала.

Живе в душі прекрасне почуття,

Якого я раніш не знала.

     Тож хай живе!

     І душу мою окриляє.

     Кохання  - це життя нове,

     Нехай же повік не вмирає.

Читець

 Не осуджуй за любов

Не осуджуй за любов,

Що погляд твій шукаю,

Що кипить в жилах кров,

Не осуджуй мене, благаю.

     Хочу відчути рідні руки,

     Ніжно торкнутись плеча,

     Після довгих днів розлуки

     Любов палає, як свіча.

Прийшла, щоб з тобою бути

В червневу жагучу ніч,

Біль свій навіки забути,

Прогнати непевність пріч.

     Нехай буде,  що буде,

     Повторю я собі знов і знов,

     Хай Бог суддею буде,

     Хоч кажуть, що не судять за любов.

Читець

Лиш не прийму твого жалю

Може, я тебе розлюбила?

Ні, не можу тебе розлюбити,

Мабуть, я просто втомилась

Надіями марними жити.

     Ти кохаєш мене, я знаю,

     Але  страх стоїть над  любов’ю

     Тому я тебе відпускаю,

     Хоч не хочу розлуки з тобою.

Іди, я тебе не забуду,

Бо з дитинства тебе люблю,

І все життя любити буду,

Лиш не прийму твого жалю.

Читець

Я кличу тебе уві сні

Я кличу тебе уві сні…

Кличу, а ти не чуєш,

У вікно задивляються зорі ясні,

Палкий танець з ніччю танцюють.

     Я кличу тебе уві сні…

     Та ти десь далеко, далеко

     Не знаєш ти, як мені

     Без тебе живеться не легко

Часто кличу тебе уві сні…

А у відповідь знову тиша.

За вікном мерехтять тільки зорі,

Тільки вітер самотністю дише.

     Все ж я вірю, що ти почув

     Мій поклик жагучий у сні.

     Я знаю, що ти не забув,

     Поцілунки мої палкі.

Бесіда

-         Чи сподобалися вам поезії Оксани Маліновської? Чим саме?

-         Яким настроєм наповнені її поезії?

-         Про що сповідається  лірична героїня світові?

-         Яке значення надає лірична героїня своїм почуттям?

-         Чи можна назвати любов без взаємності щасливою?

-         Чи вірить вона у велику силу кохання?

Вчитель

         Справді, кохання – це рушій життя на землі. Так було в усі часи. Поезії Маліновської  душевні, ніжні, мелодійні, сумні, світлі, тому що для ліричної героїні кохання – це і радість, і смуток, і страждання. Лірична героїня вірить у кохання, в те, що її обранець – людина, яка зможе зробити її щасливою.

2.     Слово надається дослідникам творчості Марини Джус

Учень (біограф)

  Марина Дмитрівна  Джус – корінна жителька міста  Гайворон. Народилась в сім’ї  залізничників 23 червня 1950 року. Закінчила ЗШ № 5, потім чотири роки працювала в піонерському таборі «Артек». З 1973 року живе  і трудиться в рідному місті. Має прозаїчну професію – бухгалтер, працювала в Гайворонському державному підприємстві «Водоканал», виховала двох синів.
За турботами знаходить час, щоб поривання душі викласти у відточених строфах. Марини Джус –  член обласного літоб’єднання «Степ», її поезії часто друкуються в районній газеті. В 2003 році  вийшла друком її збірка «І слів буденних незбагненні чари».

Вчитель

          Бог наділив цю жінку поетичним даром. Цей дарунок Божий, як вона сама зізнається, допомагає їй триматись на плаву в бурхливому житейському океані-морі, рятує від розпачів. Навчає терпінню, дає насолоду. Творчий доробок поетеси – інтимна лірика, епічні твори, філософські, балади, гуморески, дитячі вірші. Поетична палітра Марини Джус надзвичайно багата і розмаїта. Марина Джус  - жінка, яка наділена прекрасним почуттям кохати. Давайте відкриємо для себе світ її любові.

Читець

Долі щедрий дар

Мій добрий Лев, у мене відчуття,

Що ти скрипаль, душа моя – то струни.

Вже стільки років спільного життя

Тебе кохаю, ніби в роки юні.

     Ні. Навіть більше я тебе люблю,

     Крізь буйство егоїзму проростають

     В мені тендітні пагони жалю

     І квітом папороті раптом розцвітають

Твоїй душі цілюще джерело.

В твоїх долонях Божий дар спасіння.

Ти завжди поруч в бідах й потрясіннях,

Мене ховаєш під своє крило.

     Ти робиш невагомим той  тягар,

     Що в наш  непростий час чатує всюди.

     Для мене ти – то долі щедрий дар.

     І дякують  тобі за поміч люди.

Мій вірний лев, мій мудрий рятівник,

Усотую цілющі біоструми.

На все життя я, певне, твій боржник.

Хай твої очі не темніють сумом!

     Хай тебе доля береже од зла!

     Хай всі незгоди обминають хату!

     І дай, Господь, щоб завжди я могла

     Тебе своїм єдиним називати.

Читець

Як жива вода

Чому з усіх я вибрала тебе?

Що то за сила у тобі магічна?

Запитання по суті риторичне:

Мовляв, чому це небо голубе?

     Залежить все, напевне, не від нас.

     Ця незбагненна  у душі тривога.

     Але ж від  кого ? Ну, скажи, від кого

     Залежить все, що не загоїв час?

Хоч в очі надвечір’я загляда,

Й раз – по –раз ювілеї нас віншують.

Ми почуттів не змарнували всує:

Кохання наше, - мов жива вода.

Читець

В день народження

Я, любий,  в день народження тобі

Скажу лиш те, що завжди говорила:

Хай Бог тебе боронить од журби,

Нехай дає тобі здоров’я й силу

     Роки злітають, і життя – не мед.

     Проблеми з кожним роком все складніші.

     Не зазирнеш в майбутнє наперед,

     Та разом ми і це – найголовніше.

Спокус не мало на стежках життя,

І ми таки не ангели, а люди.

Та бережу для тебе почуття,

І у твоє кохання вірю, любий.

       За ці роки і душі, і тіла

       Зріднили спільні радощі і смуток.

       Єдиному тобі, якби могла,

       Стелила б килими із незабудок.

Що я без тебе? Зірвана трава,

Що вже нікому не зазеленіє.

Тому я, певне, досі і жива,

Що поруч ти, любов моя, надія.

     Коли повітря в грудях не стає

     І шаленіє серце, і калата,

     Твоє кохання і тепло твоє

    Мене єдині можуть врятувати.

Тож хай все прикре, болісне, сумне,

Мов сон лихий, мене для тебе, милий.

Я Господа благатиму одне:

Щоб завжди в парі ми життю раділи.

Читець

Невблаганно і швидко плине…

Невблаганно і швидко плине,

Ні на що не зважає час…

О, кохання моє єдине,

Уже осінь чатує на нас

    Не спіши, зачекай-но трошки.

    Не ставай за журби поріг…

    Та чоло перетяли зморшки,

    Тихий смуток на серце ліг.

Нас життя не завжди плекало,

Теплий  усміх бувало холов.

Зігрівала, єднала, спасала,

Нас велика взаємна любов.

Читець

Тобі

Літа минули, мов короткий сон.

Щасливі ранки і спекотні ночі.

Та ще мене тримає твій полон

І серденько старіть ніяк не хоче.

Про нас уже не скажеш: «молоді».

Роки лишають зморшки і печалі.

Тулюсь до тебе в радості й біді,

 І вірую, що так буде й надалі.

Хоч так життя буває дістає,

Що вже, здається, не розправиш крила,

Лише кохання віддане твоє

Мов оберіг, мене рятує, милий.

Хай тобі світять зорі голубі.

Всіх благ тобі бажаю сильно-сильно

 Хіба я можу зла бажать собі?

 А ми з тобою вже давно одне суцільне.

Щоб дар твій Божий у тобі не згас,

І бачив ти водичку під землею,

Щоб не підвели наші діти нас,

Та стріли ми ще сотні ювілеїв.

Бесіда

-         Якою виступає лірична героїня в цих поезіях? В чому її щастя?

-         Яким настроєм наповнені вірші?

-         Як пояснити чарівну силу її поезій?

-         Що таке для ліричної героїні   кохання ?

-         Яка поезія стала улюбленою для вас?

-         Чим відрізняються поезії про кохання О. Маліновської і М. Джус?

Вчитель

Просто і невимушено  розповіла нам  про свою любов Марина Джус. Поетеса закохана щиро, самовіддано, по-справжньому, раз і назавжди. Любов для неї – невичерпне джерело з чистою цілющою  водою.

3.     Слово надається дослідникам творчості Олександра Білятинського

Учень (біограф)

Олександр Білятинський – Почесний дорожник  України, доктор технічних наук, завідувач кафедрою проектування доріг, академік, професор Національного університету України. Народився 7 листопада 1937 року в селі      Хащуватому. По закінченні місцевої десятирічки  вступив до Київського гірничого технікуму на відділення будівництва доріг і мостів. Згодом вступив до Київського автодорожнього інституту (КАДІ). У 1987 році захистив докторську дисертацію, отримав звання професора. Автор 274 наукових праць, серед яких 15 книг та навчальних посібників.

Вчитель

Олександр Антонович є всебічно освіченою людиною, захоплюється математикою, мовами, музикою, поезією. Пише вірші та пісні. Видав кілька поетичних збірок. Серед них  - «Бузькі береги», «Пісні рідного краю», «Лірика юності», «Я пісню обіцяв подарувати». Є в цих збірках вірші про кохання, від яких віє теплом, чистотою, щирістю, ласкою і любов’ю.

Читець 

Для мене в світі…

Для мене в світі ти завжди одна,

З калиною хотів би порівняти,

Із річкою, в якій немає дна.

Із мальвою, що квітне біля хати.

    Серпневий ранок намалює брови

    І вся долина, як в парному молоці…

    Одягне на дерева він обнови

    І промайне промінням на щоці.

А потім задзвенять в повітрі струни –

Це день тут починає новий хід

І, як в далекі неповторні юні,

Немов від ранку передасть привіт.

    Тебе вітаю з днем таким прозорим,

    Де в променях горить  вранці роса.

    Нехай нас кличуть далі неозорі:

    Це річка й сонце, й чисті небеса.

І погляд що росою заіскрився,

І стежка по якій колись пройшов,

І день мені, напевно, цей наснився,

Як спогад про не зраджену любов.

Читець

Як хмарка

Як хмарка, посмішка розтала

І вичах поцілунок твій…

А пам’ятаєш, як чекала,

Мене з дороги виглядала

У спеку, в дощ і сніговій!

     За десять верст летів до тебе

     І навіть сотню б подолав,

     До ніг твоїх схилив би небо,

     Аби надію тільки мав…

Промов же заповітне слово,

Схололе серце відігрій,

Щоб розцвіла душа – і знову

Затьохкав соловейко в ній…

     Я весь бузок зірву довкола

     Тобі – до гілочки – одній!

     …моя любов не охолола,

     І сниться милий образ твій…

Читець

Зустріч наша мариться мені…

Не стрічав ніжнішої за тебе,

Ти – із тих, що погляд звеселя,

А в очах – блакитний клаптик неба,

Ти вродлива, як в цвіту земля.

     А коли ти павою пройдешся –

     Вітерець сховається в кущах

     А якщо до мене посміхнешся, -

     В небо я злітаю, наче птах…

От, якби пройтись з тобою поруч,

Все було б як у чарівнім сні!

Усміх, спопеляючий твій погляд,                    

Враз закрутять голову мені…

     Хай між нами відстані, як море

     Зустріч наша мариться мені.

     Вірю, що на радість – не на горе,

     Мила, ти приходиш уві сні.

Бесіда

-         Яким ми бачимо  ліричного героя поезій О. Білятинського?

-         Чи можете ви за  прослуханими поезіями  словесно змалювати портрет його коханої дівчини?

-         Чи буває любов з першого погляду?

Вчитель

 Поезія О. Білятинського є зразком для молодого покоління, для тих, хто вперше покохав, хто вірить у вічну любов. Перше кохання. Воно схоже на яблуневу гілочку цвіту, що щедро відкриває свої пелюстки на зустріч сонцю. А чи буде зав’язь? Чи впаде яблунева гілочка під ноги, не звеселивши світу цього?  І в зрілому віці поет пише про палке кохання.

Читець

Хочеш, засиплю віршами

Хочеш я засиплю тебе віршами,

Хочеш я скажу, що так кохаю!

Це тому, що в спілкуванні з іншими

Я твою відсутність відчуваю.

Ні, не ті повіки, не ті очі,

Навіть красивіші за твої.

Бачити я їх, повір , не хочу!

Я тебе ношу в душі своїй.

Часто образ твій мені все сниться,

Бо для мене інші не існують!

Ти для мене – з джерела водиця.

Ні, нема для мене красивішої…

Хочеш я засиплю тебе віршами…

    Читець

   Ти досить часто снишся

Ти досить часто мені снишся,

Давно я втратив спокій…

Цей сон  дивився б я, й дивився –

Ось ми, де Буг глибокий…

Я взяв тебе на руки, мила

Стежиною  в пшениці

Несу, а кров моя у жилах

Гуля – то ж не водиця!

І тільки зорі, чисте небо

І запах кіс і хліба…

Я цілував тебе… без тебе,

Бо ти – це сон. Спасибі,

Що ти була, що пам’ятаю,

Що в сни приходиш, мила.

Давно вже іншу вже кохаю,

Зовуть її Людмила.

-         Яким настроєм наповнені поезії Олександра Білятинського?

-         Який слід в душі ліричного героя залишило перше кохання?

Вчитель

Ось так поет - лірик, поет – пісняр, щедрий і чистий у своїх мріях оспівав своє кохання. Любити людину –  це щастя і відповідальність,це очікування і жертовність, це розуміння і бажання принести коханому мить радості. Кохання облагороджує, возвеличує  душу кожної людини.

ІV. Підсумок уроку

Вчитель

Ось і настав час підвести підсумки уроку, який був присвячений темі кохання. Ми змогли доторкнутися душею до цього прекрасного, вічного, унікального почуття завдяки поезіям О. Маліновської, М. Джус,                    О. Білятинського.

Коханій людині часто дарують квіти. Це можуть бути конвалії, тюльпани, ромашки.  Але найчастіше – троянди. Вони символізують щирість і красу почуттів,  вірність, ніжність. У кожного з вас є троянда, напишіть на ній,  що  значить  кохання для вас, що дає  воно людині. (Учні на фоні пісні «Червоні троянди» виконують завдання)

Давайте зберемо із ваших троянд великий букет для коханої людини. (Перед тим, як прикріпити троянду до загального букету, учень прочитує написане)

Вчитель

Шановні одинадцятикласники. Ваш вік –  чарівна пора юності, пора пізнання  самих себе і довкілля, час, коли майже до кожного приходить перше кохання. Я бажаю всім щирого, вірного взаємного кохання, тому що воно джерело енергії та моральної сили. Нехай невичерпним буде ваше джерело. Даруйте свою любов людям і повернеться вона вам сторицею. Знайдіть у цьому непростому світі свою половину і будьте щасливими.

ІV. Оцінювання учнів, аргументація оцінок

V. Домашнє завдання

Творча робота: написати твір-роздум на тему: «Чи існує в наш час справжнє кохання?» або вірш-присвяту коханій людині.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Білятинський О. А. Земля батьків. Вибрані поезії // - К.: 2006. – 640 с

2.     Джус М. І слів буденних  незбагненні чари. Поезії // – Кір.: Центрально-Українське вид., 2003. – 214 с

3.     Малинівська О. Словом постукаю в серце // – Він.: 2008. – 162 с