Урок "Для вільних духом я – жива. (Життя і творчість Галини Берізки)"

10 клас. 

Тема уроку.   Для вільних духом я – жива. (Життя і творчість Галини Берізки)

Мета : ознайомити учнів із  життєвим і творчим шляхом Галини Спиридонівни Шарандак-Бровченко;  удосконалювати навички виразного читання поезії, аналізу творів; розвивати усне мовлення учнів; виховувати почуття патріотизму.

Обладнання: портрет Галини Берізки, збірки, мультимедійний проектор, комп'ютер.

Заздалегідь до уроку отримали випереджувальні завдання групи учнів:біографи,  читці, історики,  літературні критики

                               Хід уроку

                                                          Для невмирущих я – безсмертна,

                                                           Для вільних духом я – жива

                                                                                                    Г. Берізка

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми й мотивація навчальної діяльності.

                  

         Учитель. Мабуть, не раз вам  доводилося   чути вислів: «На обличчі все написано»? Що це означає?  Уважно вдивіться в обличчя (учитель показує портрет  Г.  Берізки) і озвучте те, що ви з нього «прочитали».

(Створення характеристики за портретом)

                                     

                                     

 Галина                                  

 Берізка                                 

                             

                                      

                                      

 Учитель (звертає увагу на епіграф уроку):

                   Для невмирущих я – безсмертна,

                   Для вільних духом я – жива,

                   І фантастична моя жертва

                   Для них святиня є нова.

                   Душі моєї чиста мова,

                   В живі заплетена рядки,

                   Дзвенить про волю в кожнім слові,

                   У кожнім рухові руки…

 Так писала  Галина Берізка про її величність Поезію ще у далекому 1943 році, а сьогодні ці рядки сприймаються як характеристика самої поетеси. Людина смертна, безсмертне ім'я її. Сьогодні на уроці ви   ознайомитеся з життям і творчістю  жінки-легенди, члена Національної спілки письменників України, лауреата літературних премій імені Валерія Марченка та Євгена Маланюка Галиною Спиридонівною Шарандак-Бровченко (Берізкою)  

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

1.     Ознайомлення  з життєвим шляхом  Галини Берізки.

       Біограф.   Галина Спиридонівна Шарандак-Бровченко народилась в селі Могильному  Гайворонського району Кіровоградської області 17 вересня 1920 року в сім'ї Спиридона Карповича Шарандака та Ганни Аркадіївни Бахталовської. Батько викладав українську мову і літературу та всесвітню історію в гімназії для дорослих, був диригентом шкільного та сільського хору. Мати на той час мала середню освіту, працювала учителем початкових класів, пізніше, у 1925-1930 роках, закінчила  фізико-математичний факультет Одеського університету. Галина була другою дитиною в сім'ї. У віці чотирьох років навчилась писати і читати. З десяти років почала збирати свої вірші в саморобні книжечки. У 1933 році, коли в рідному селі люди вмирали з голоду, Галина Спиридонівна написала короткий вірш:

Читець .  Гримить із струн мелодія сумна,

                 Веселої в душі моїй нема:

                 Куди не глянь - річки кривавих сліз,

                 Все тихо, журно плаче скрізь.

  Історик. (коротка історична довідка про  голодомор в Україні, політичні репресії)   

  Біограф. 25 червня 1937 року  арештували батька Галини Спиридонівни, в серпні засудили і вивезли в архангельський табір. Ця подія дуже вразила дівчину.  Матір було знято з посади вчительки, а дітей виключено зі школи як дітей "ворогів народу". Галина  їде до Києва, де продовжує навчання в 10 класі школи № 1 імені Т.Г. Шевченка. Згодом повертається додому, в 1939 році закінчує середню школу у селі Могильне. Після закінчення школи вступає на російське відділення філологічного факультету   Одеського державного університету, тому що батько у листах застерігав, що вступ на українське відділення загрожуватиме звинуваченням в українському націоналізмі.   

   Історик. (повідомлення про початок Великої Вітчизняної війни, створення підпільних організацій)

  Біограф. Навчання в університеті довелося залишити і повернутися до рідного села. На власні очі бачила фашизм, пережила нічні обшуки. Облави, втрати близьких людей. А   у листопаді 1943 року і сама потрапила до гестапівської катівні в Гайвороні за участь в українській патріотичній організації.   Після тритижневого слідства всіх арештованих прирекли до страти.   Галину Спиридонівну  взяв на поруки син письменника Тимофія Бордуляка – Тит Тимофійович, який викладав з 1918 по 1923 роки в Могильному німецьку мову й право як професійний адвокат,  таким чином врятувавши її від розстрілу.  Після війни Галина Берізка повернулася до Одеси, де мала намір закінчити навчання в університеті.  Та лиха доля продовжувала переслідувати дівчину. У 1946 році її знову арештовують.

На цей раз - Одеський обласний відділ НКВС.    7 червня 1946 року засуджена на 10 років неволі і 5 років позбавлення громадських прав. Півтора року тримали в Одеській центральній тюрмі як "запеклу зрадницю Батьківщини".

Читець.        

       Мене назвали зрадницею світу

      І лютим ворогом людей

      За те, що я любила небо, квіти

      І чари зоряних ночей.

      За те, що я на поклики жагучі

      Правдиву відповідь дала,

      Мені на голову вінки колючі

      Ти, рідна земле, одягла! 

Біограф.   26 липня 1947 року Галину Спиридонівну вивезли до міста Норильська.   Працювала на сорокаградусному морозі. Тільки, як мороз сягав нижче 47 градусів, можна було залишитися в бараках. Згадувала, що було всякого, але не терпіла те, що доводилося під час слідства на Батьківщині. Робота було важкою, харчі погані, але попри все писала вірші. Писала і заучувала їх напам'ять, бо зберегти написане в тих умовах було практично неможливо.

Читець.

 Моїх сліз не побачить Вкраїна,

Як не чула правдивих пісень.

І бреду я в снігах по коліна.

Навмання, куди буря несе.

І не хочу вертатись додому.

Бо найкращі народу сини

В заполярному краї страшному

Будуть довго ще ждати весни.

Біограф.  Звільнили Галину Спиридонівну 14 квітня 1955 року без права виїзду з Норильська.   У   Могильне поверталась у 1957  разом з чоловіком Бровченком Миколою Андрійовичем і маленьким сином Андрієм.  Важко було і морально, і матеріально. Через деякий час влаштувалася у школі. Вчителювала і продовжувала писати вірші.   У 1965 році овдовіла. Важкі турботи, робота в садибі - все на її плечі. Сама виховала двох синів - Андрія  та Миколу, дала обом вищу освіту.  

         Хоч і проживала у рідному селі, та не раз доводилося відчувати на собі недобрі погляди односельців, багато з яких все ж продовжували вважати її «ворогом народу».

Історик. 24 серпня 1991р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України.    І тільки після цього,  у рік народження незалежної України,    Галина Берізка  була реабілітована.

   

1.    Ознайомлення із творчою спадщиною Галини Берізки

Учитель. Галина Спиридонівна поєднала у собі талант учителя, поета, прозаїка, перекладача  з російської мови.  У її творчому доробку збірки поезій «Недоспалені листи» (у книзі «Час каміння збирати»), «Вибране», «Про все пам`ятаю», «Пісні невільниці», прози «Сакраменто», збірка перекладу віршів М. Ю. Лермонтова. Виливаючи в грізні роки  на папір зболені душею рядки, поетеса і не сподівалася, що їх колись надрукують.   

 Хоч із запізненням, але прийшло визнання таланту нашої землячки: у 1999 році Галину Берізку  прийнято у члени Національної спілки письменників України, вона – лауреат літературних премій імені Валерія Марченка та Євгена Маланюка. Ми зупинимося на окремих творах поетеси,   познайомимося з  особливостями її творчої манери.

Критик. «Недоспалені листи» – саме таку назву має перша збірка Галини Берізки, яка  побачила світ у 1997 році  за сприянням Олеся Лупія та Володимира Коломійця.  Книга викликала значний інтерес серед любителів поезії, літераторів.  Берізчина поезія проста своєю живою природністю і водночас у ній вражає таємнича дивовижність слова, його робоча невтомність, його несподіваність у сплесках думки.  У  збірці більша частина віршів  періоду неволі.  Розпочинає  її поезія, в якій Галина Берізка чітко визначає місце і роль митця в суспільстві:

Читець.

 Не піснею ти пройдеш крізь життя,

А прозою важких, кривавих буднів.

Казковим снам не буде вороття

В обіймах тьми на березі безлюднім.

Чи той поет сьогодні, хто бриньчить

На вбогій лірі в унісон епосі?

Ні, той, хто сміло підбира ключі,

Щоб в храмі правди стати на порозі.

І, може, сам він правди не знайде,

І, може, він безславно десь загине,

Але луна надій його дійде

В нову, всесвітньо вільну Батьківщину!

 Критик.   Ліричний твір поетеси допомагає нам краще зрозуміти її як людину, яка не боялася протистояти  системі, яка нищила мільйони непокірних, таких же, як і сама авторка. Галина Спиридонівна ніколи не скаржилася на свою долю, ні від кого не чекала захисту. Опорою від жорстокого буревію для неї завжди була поезія.

Читець.

Поезіє! Життя мого святиня,

Ти міць мені давала в боротьбі.

Нездолана ні в горі, ні в труді,

Стою з тобою досі, як твердиня.

Твого проміння сила сонцесяйна

Вела мене крізь бурі до висот,

Мені відкрила, сповнена щедрот,

Людського духу неосяжні тайни.

Критик. До   збірки  Галини Берізки «Вибране»,  яка вийшла в світ у 2000 році в місті Слов`янську Донецької області, увійшли поезії різних років. Вірші позначені одухотвореністю, драматизмом почуттів, щирою людяністю, наснажені патріотичним змістом. Вони складають немов суцільну ліричну повість-сповідь справжньої доньки України – сповідь про любов до Батьківщини, до людей, до природи. У багатьох поезіях передає поетеса тугу за рідним краєм, за втраченою юністю, яку вже не повернути. Вона  розуміла, що чашу горя, яку їй підготувала доля,  треба буде випити до дна. Тільки сильні духом могли залишатися самим собою до останнього. Такою була Галина Спиридонівна і такими хотіла бачити своїх побратимів.  

Читець.

 Мовчіть, заковані в неволі,

 Бо світ не хоче нарікань…

 Сховайте в серці ваші болі

І вірте в правду без вагань.

 Критик. Вірші, написані після повернення на волю, тематично відрізняються від попередніх, у них відчувається оптимістичний настрій. З`являється більше пейзажної лірики, возвеличує поетеса своє рідне село, людей-трударів.

Читець.

Моє село, в минулім і сучаснім,

Для мене – вища радість у житті.

В його труді. В бутті його прекраснім –

Мої надії й помисли святі.

Село моє – в горінні непогаснім.

В пориві до високої мети.

В бажанні вічний пам'ятник звести

Аж до небес, у синь блакитно-ясну.

Своїм селом пишаюсь мимовільно,

Воно для мене – не порожній звук,

В єднанні душ і радіснім, і вільнім

Його краса – це плід невтомних рук.

Критик. Поезія Галини Берізки чарує нас  щирістю і правдивістю почуттів. Її герої – люди благородні, чесні, самовіддані, як і сама поетеса.  Характерною рисою поетичної мови  поетеси є вживання таких стилістичних фігур, як анафора, звертання, риторичні запитання, окличні речення. Однією із стильових особливостей поетеси є жанрова різноманітність. У її доробку громадянська лірика,  пейзажна, філософська, інтимна. Є також у неї вірші-роздуми, поеми, думи, пісні, сонети. Окремі рядки поезій Берізки стали   крилатими    висловами   у  колі   її   читачів:  «Любов,  що  творить  світ  без нарікань», «Душа живе, і бореться, й сміється», «Вірте в правду без вагань!».

Біограф.

              У ніч з 14 на 15 вересня 2007 року, за два дні до 87-річчя, Галина Берізка  відійшла у Вічність.   Поховано поетесу на сільському кладовищі.

          У пам`ятні дні Галини Спиридонівни  у Могильному, на садибі поетеси, проводяться літературні читання, присвячені її світлій пам`яті. У день 90-річчя з дня народження, 17 вересня 2010 року, у Могильненській загальноосвітній школі відкрито меморіальну дошку незламній патріотці та літературний музей.

ІУ. Підсумки уроку.

Учитель. Життя Галини Берізки – це справжній подвиг, яскравий приклад для наслідування патріотизму, доброти, людяності, духовності, чого так бракує у наш час, особливо серед молоді. На прикладі життя і творчості  цієї мужньої людини кожен з нас мусить задуматися про сенс свого існування, вміння залишатися самим собою за будь-яких обставин.

1.     Бесіда

-         Які ваші враження від сьогоднішнього уроку?

-         Назвіть основні мотиви лірики Галини Берізки.

(любов до України, туга за малою батьківщиною, трагічна доля засуджених, кохання, роль поетичного слова)

-         Що для вас означає вислів «бути патріотом»?

2.     Доповнення характеристики Галини Берізки, яка складалася на початку уроку за портретом.

                                                талановита

                                      трудолюбива

  Галина                                 мужня, смілива

  Берізка                                 благородна, самовіддана

                                                чесна,  справедлива

                                      щедра, безкорислива

                                      добра, чуйна, милосердна

                                      незламний патріот

V. Оцінювання учнів

VІ. Домашнє завдання

1.    Вивчити вірш Г. Берізки напам'ять ( на вибір)

2.    Зробити художній аналіз одного із творів поетеси (на вибір)

3.    Написати міні-твір «Що означає бути патріотом?»

Список використаної літератури

1.     Берізка Г. С. Вибране. – Слов`янськ, 2000. – 71 с.

2.     Берізка Г.С.,Шевченко А. Д. Час каміння збирати: Поезії.–К.: Український   письменник, 1997. – 94 с.

3.     Сандул В. З вірою в людське добро // Гайворонські вісті. – 2003 - № 64 (10245)

Підготував: вчитель української мови та літератури ЗШ І-ІІІ ст..

 с. Могильне Горобець Олена Федорівна