Голодомор 1932 – 1933 років – геноцид українського народу (за творами Галини Берізки

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Червоне

Урок-реквієм на тему:

«Голодомор 1932 – 1933 років – геноцид українського народу (за творами Галини Берізки»

Вчитель української мови та літератури

 Розумець Олена Степанівна

Голодомор 1932 – 1933 років – геноцид українського народу (за творами Галини Берізки

Мета: через вивчення творчості письменників рідного краю розкрити перед учнями одну з найстрашніших сторінок українського народу - великий голодомор 1933 року, осмислити причини голоду та засудити тоталітаризм як злочинну форму влади, здатну безкарно знищувати свій народ; вчити учнів самостійно висловлювати свої думки з приводу прочитаного; виховувати непримиренність до чужої волі над рідним народом.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок-реквієм.

Обладнання: на столі –  пшеничні колоски, перев’язаних чорною стрічкою, свічка у підсвічнику, хліб на вишитому рушнику; виставка книг та фотодокументів,  книга-меморіал «Голод 1932-1933рр»; на дошці мапа України; тексти творів, презентація до уроку.

Епіграф:

…Не хочеш вірити, а віриться,

Що це було у нас – не там…

              Хай крик мільйонноротий вирветься:

                                        «Ганьба тиранам і катам»!

                                                    Костянтин Лесьєв-Лесь  

     

Хід уроку

І. Організація класу

Рефлексія

Звучить пісня у виконанні Оксани Білозір.

 «Свіча»

На вікні свіча миготіла,
Кривді з-за плеча тріпотіла,
До правди летіла.
Там де рідний край,
Де Україну голоду нагай
Шмагав до згину
Не день, не годину...

Вогником свіча повівала.
Мати дитинча сповивала,
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу,
Про чужу орду криваво-чорну,
Бодай скам’яніла.

На вікні свіча догасала.
Мати дитинча колисала
Не в колисці, ні,
Не в колисці, але у труні.
Мертві по ровах, їх мільйони.
По німих церквах стогнуть дзвони.
Хто ж то Україні, Боже,
Нині допоможе?!

На вікні свічі не задути.
Скарги і плачі досі чути –
Усе люди тямлять.
Досі жаль до сліз,
Тих що не в пору
Їх потяг укіс голодомору,
То ж вічна їм пам’ять.

На вікні свіча миготіла...

ІІ. Оголошення теми уроку. Цілевизначення

Слово вчителя

Ми з вами є громадянами країни, яка здавна славилася своїми хліборобськими традиціями. Духмяна житня чи пшенична паляниця символізувала життєдайну енергію сонця та землі, невмирущість роду і народу. З хлібом йшли до новонародженого, зустрічали гостей, одружували молодят, з хлібом проводжали в останню путь. Ставилися до хліба побожно, шанобливо, виховуючи у дітей глибоку повагу навіть  до крихти «святого хліба».  Як же так сталося, що майже 10 мільйонів українців загинули голодною смертю? Хто винен у тому, що, вмираючи, селяни вже не пам’ятали ні смаку, ні запаху хліба?

Слайд 3

Голодомор 32 – 33 рр. – найстрашніша катастрофа української історії, пам’ять про неї житиме в серці кожного українця. Сьогодні в нас не просто урок української літератури, це урок-реквієм за невинно убієнними мільйонами

наших земляків.

Слайд 4

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Презентація роботи першої домашньої творчої групи

Ця група отримала випереджальне завдання за такими напрямками:

-         укладання та оформлення  чорного словника голодомору;

-         дослідження причин  голодомору 32-33 років;

-         наслідки голодомору.

Результати роботи представляють члени творчої групи з допомогою мультимедійної презентації.     

   Слайд  5

Чорний словник голодомору

Геноцид – винищування окремих груп населення по расових, національних або релігійних мотивах, один з тяжких злочинів проти людства.

Голодомор – це масовий, штучний, навмисно організований вищим керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території України (за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці.

 Денаціоналізація – втрата народом, нацією своєї самобутності.

Колективізація – це процес об'єднання одноосібних селянських господарств у колективні господарств. Проводилась в СРСР наприкінці 1920-х - початку 1930-х років. 

Розкуркулювання – експропріація заможних (куркульських) селянських господарств; супроводжувалося масовими депортаціями селян з України.

«Чорні дошки» – припинення торгівлі й постачання крамом, стягнення виданих кредитів, чистка органів влади.

Слайди 6, 7, 8

Причини голодомору:

А) Голодомор 1932-33 років – це свідомо заподіяна акція.  Протягом 29-33 рр. було видано близько 30-ти постанов ЦК ВКПБ, Раднаркому УРСР та СРСР, ЦК КПБУ, які узаконювали  створення таких умов життя для сільського населення, дві третини якого становили етнічні українці, що призвело до їх відвертого фізичного винищення;

Б) хліб в Україні був, але хліб з України забрали. В грудні 1932 року на засіданні Політбюро ЦК КПБ(у) ухвалюється рішення забрати з України все, в тому числі й посівний матеріал з колгоспів;

В) восени 1932 року організовувалися з України так звані зелені ешелони для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили навіть квашені огірки, капусту та помідори;

Г) Запровадження натуральних штрафів і чорних дощок, блокада УРСР при цьому заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув’язнення і розстріл за будь-яке використання хліба на трудодні в колгоспах та районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система масового вилучення насіннєвих фондів та «незаконно» розданого хліба колгоспникам, натуральних штрафів, товарних репресій;

Д) геноцид.

Слайд 9, 10

Наслідки голодомору

Голод не був наслідком посухи чи неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного режиму. Шляхом тотального вилучення харчів, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі голодуючої України, репресій незгодних сталінський режим створив для українців умови, несумісні із життям. Тому:

А) внаслідок повного виснаження організму від голодної смерті вмерло –  10 мільйонів 63 тисячі осіб. Таку  кількість людських втрат України від Голодомору 1932-1933 років  повідомив голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко у 2010 році. Він зазначив, що це висновки, зроблені Апеляційним судом Києва, що  вивчав матеріали кримінальної справи за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках і завершився в січні

2010 року;

Б) вивезено з України до Сибіру, райони крайньої Півночі більше трьох мільйонів  українців.

Картографія

 Розглянемо мапу України 1932 – 1933 років. (Додаток 1)

                                                                                                                    Слайд 11

- Які області найбільше потерпіли під час голодомору? (В зоні лиха опинилося всі східні, північні та центральні області України. Більше 25 % населення загинуло в Київській, Харківській, Черкаській, Запорізькій,  Дніпропетровській, Луганській та Кіровоградській областях.)

Вчитель

Так, голод збирав «щедрий врожай» і  в нашому краї. За свідченням старожилів у  кожному селі Гайворонського району від недоїдання померло від 200 до 600 чоловік. Кістлява рука голодомору забрала більше, ніж загинули за всі роки Великої Вітчизняної війни. Доказом великої смертності в 1932-1933 роках на Гайворонщині є переписи населення, які проводила влада. За кожною цифрою статистики стоїть чиясь понівечена доля, людське життя, обірване страшним неприродним шляхом.

Слайд 12

Довгий час правда про голодомор замовчувалася,  заперечувався сам факт його існування. Тепер про  події 30-х років минулого століття ми можемо дізнатися з історичних матеріалів, з переказів, з художніх творів, а також зі спогадів очевидців.

Робота з текстами творів

Вчитель

 Слайд 13

 Перу письменників Гайворонщини належить ряд творів, які викривають злочинну суть голодомору. Галина Берізка, Костянтин Лесьєв-Лесь, Іван Гайворон, Марина Джус, Катерина Барановська, Катерина Волошина зображують трагічні картини розп’яття української душі на Голгофі 1933 року.

Галина Берізка –  письменниця, лауреат літературних премій                            ім.. В. Марченка та ім.. Є. Маланюка, очевидець голодомору. В 2004 році виходить її збірка «Сакраменто», де вміщено оповідання «Брат Коля» та «Павлик».

Бесіда

-         Яке враження склалося у вас після прочитання оповідань?

Вони вражають щирістю та простотою розповіді. Авторка розгортає перед нами трагедію двох українських родин, за якими стоїть трагедія України.

-         Кого зображує авторка в своїх творах?

Центральними персонажами творів є сільські хлопчаки – Коля та Павлик. Для своїх рідних вони стають опорою в страшні часи голоду.

-         Чим схожі головні герої оповідань Коля та Павлик?

Обидва хлопчики – люблячі діти, вони щирі  в своїх почуттях, відповідальні та сильні духом, милосердні та людяні. Навіть голод не зміг зруйнувати їхні,  по-справжньому красиві душі.

-         Які випробування випали на долю хлопців?

Слайд 14

Нелегка доля судилася обом хлопчикам. Коля сам піклується за молодших Оленку, Маринку, Ганнусю, Іринку, Тарасика та Василька. Старшій із них – 8 років, найменшому – 2 роки. Він встигає вчитися та доглядати дітей: годує, купає, вкладає спати, пере одяг. Виснажені діти об’їлися житніх коржиків і помирають в муках на очах у старшого брата. Сам ледве живий, він копає яму та хоронить своїх братиків та сестричок, не забуваючи поставити на могилі хреста. Ще одне потрясіння чекає хлопчика, коли повертаються батьки. Маленьке серце не може вмістити стільки горя, він непритомніє  на могилі,       з-під якої «лунають голоси невинно замучених голодом його братів і сестер.»

Слайд 15

Павлик стає свідком арешту батька. В голодний  1933 рік приходить звістка з Одеської тюрми, в якій батько просить передати «хоч трохи якоїсь їжі». Мати відправляє його з дорогоцінним клунком до в’язниці самого. Тринадцятирічний хлопчак добивається до Одеси товарним потягом, до ранки сидить на вокзалі, міцно тримаючи в руках торбину. Адже харчі в ній для нього дорожчі за золото. Вони можуть врятувати його батька від голодної смерті! Передавши батькові торбину, Павлик до ранку сидить на лаві в надії отримати записку. Сумніви охопили дитину, адже ніхто не може гарантувати, чи отримав батько передачу. Голодний і зморений він повертається додому. Лише через тиждень довідається родина про те, що їх «передача застрягла в чужому горлі.»

 Стратегія «Гронування»

 З’єднайте з героєм риси характеру, які йому притаманні, розташуйте їх в по важливості. Прокоментуйте утворене «Гроно».

Відповідальний  

Боїться вмерти від голоду

Несміливий                              

Вольовий і рішучий  

Мрійник        

Щиро  любить менших братиків і сестричок

Люблячий син                 

Навіть в горі веде себе гідно

Турботливий  старший  брат

Розумний та  розсудливий      

Має багату уяву,  любить вчитися

До останнього бореться за життя братиків та сестричок       

Зберігає здатність насолоджуватися прекрасним

Відданий і люблячий син

Мужній

Терплячий

Щиро хвилюється за долю батька

Боїться, що може не знайти дорогу додому

Переживає, що, передавши батькові харчі, самі залишаться голодними

Милосердний

Вірний

Творче завдання в групах

  Укласти, опираючись на тексти оповідань Галини Берізки, звинувачувальну промову  тоталітарній системі, яка прирекла мільйони українців на голодну смерть. Виголосити промову перед класом. (Додаток 2)

Вчитель

Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними у геноциді в Україні в 1932-33 роках. Кримінальну справу за фактом вчинення Голодомору-геноциду суд розглянув 13 січня 2010 року. Суд констатував, що Йосип Сталін (Джугашвілі), В’ячеслав Молотов (Скрябін), Лазар Каганович, Павло Постишев, Станіслав Косіор, Влас Чубар та Мендель Хатаєвич вчинили злочин геноциду, передбачений карним кодексом України.    

Слайд  16

Зла воля вищого партійного керівництва запустила в дію грандіозну тоталітарну машину, дії якої були спрямовані на придушення самосвідомості українського народу, фізичного знищення носіїв національної пам’яті.

Проблемне запитання

-         Більше 80 років минуло з того часу. Відійшли у вічність більшість свідків трагедії, давно гниють у могилах і їх кати. Чи варто зараз піднімати це питання? Чи, можливо, варто просто перегорнути сторінку і жити далі?

Пам’ять про голодомор не можна викреслити з нашої історії. Тільки вивчивши та усвідомивши масштаби трагедії, наш народ зможе будувати гідне майбутнє.

Як засторога сучасникам, як набат звучить поезія Костянтина Лесьєва-Леся «Не забуваймо!»
Виразне читання поезії напам’ять

Не забуваймо!

Позбав нас, Боже, від лукавого,

Хай серце кожному щемить:

Епоху Йосипа кривавого

Не забуваймо ні на мить!

Розстріляні, по тюрмах згноєні,

Сьогодні закликають нас:

«Не допускайте заспокоєння,

Щоб пломінь пам’яті не згас!»

… Не хочеш вірити, а віриться,

Що це було у нас – не там…

Хай крик мільйонноротий вирветься:

«Ганьба тиранам і катам!»

Прокляття сталінській оприччині

Дай нам, історіє, на днесь.

Да будуть пам’яттю увінчані,

Хто не зміняв на підлість честь!

Нехай душа за все тривожиться.

Щоб світла мрія ожила,

Хай людяність і правда множиться –

Надійні наші два крила!

Слайд 17

Вчитель

         Світ визнає Голодомор як акт геноциду проти українського народу.         28 листопада 2006 року за пропозицією Президента України В.Ющенка Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні», в якому заявлено:

«Стаття 1. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні є геноцидом українського народу.

Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору в 1932-1933 рр. в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним».

         Слайд 18

Презентація роботи другої домашньої групи

Вони отримали завдання розповісти про вшанування пам’яті жертв Голодомору

Слайд 19

Меморіальний комплекс пам’яті жертв Голодомору

Автором проекту Меморіального комплексу пам’яті жертв голодоморів в Україні є народний художник України Анатолій Васильович Гайдамака.

Структурно Меморіальний комплекс складається з трьох основних частин: Свічі пам’яті, Залу пам’яті і символічних «чорних дощок» на яких розміщено назви населених пунктів, що постраждали у роки Голодомору.

На початку алеї, при вході до Меморіального комплексу, з обох сторін розміщені скульптури ангелів — охоронців душ померлих у лихоліття Голодомору. Ця композиція є своєрідним вхідним порталом, за яким далі розкривається площа Меморіалу.

У центрі площі мощенням сформовано коло, по зовнішній частині якого розташовані кам’яні жорна — «жорна історії», які мають подвійну символіку. З одного боку вони символізують 24 години у добі, а з іншого те, що за одну добу в лихоліття Голодомору вмирали 24 тисячі голодуючих українських селян.

У центральній частині площі пам’яті розташована скульптурна композиція «Дівчинка з колосками», яка нагадує про трагічну долю найвразливішої категорії жертв Голодомору — дітей.

П’ять пшеничних колосків у руках дівчинки символізують сумнозвісний «Закон про п’ять колосків». За яким крадіжкою державного майна вважалися навіть декілька колосків, зірваних дитиною, декілька замерзлих картоплин знайдених на колгоспному полі.

Автор композиції — Андрій Гайдамака розповів, що голодна дівчинка з декількома колосками у худеньких руках запам’яталася йому з дитинства, коли разом з такими ж босоногими дітьми у голодному 1947 році він збирав колоски на скошених полях.

Алея зроблена у вигляді ріллі, яка символізує родючість українських чорноземів. Свіча пам’яті є символом незнищенності української пам’яті про пережиті трагедії. Заввишки свіча 30 метрів і орнаментована скляними хрестами різної величини, що символізують душі померлих від Голодомору. Малі хрести — душі маленьких дітей, хрести більшого розміру символізують душі дорослих. Основа Свічі — чотири металеві чорні хрести, прикрашені фігурами бронзових лелек, які є свідченням українського відродження.

ІІІ. Підсумок уроку

Вчитель

На сьогоднішньому уроці ми розгорнули книгу буття нашого народу на найстрашнішій сторінці – Голодомор. Заради щасливого майбутнього маємо вивчити цей урок історії, свято берегти пам’ять  про тих, хто на родючих чорноземах України помер голодною смертю.

Слайд 20

Щороку в Дні пам’яті жертв Голодомору запалюють українці  свічки в скорботі згадуючи померлих. Сьогодні ми також запалимо свічечки, і хай буде вічна пам’ять всім, хто помер голодною смертю…

(Під звучання пісні «Свіча» вчитель та учні запалюють свічки)

Слайд 21

ІV. Оцінювання

V. Домашнє завдання

Варіанти завдання:

-         Підготувати розгорнуте повідомлення про вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні та за її межами;

-         Оформити письмово промову  «Злочин влади проти родини Колі (Павлика)»;

-         Написати молитву за невинними жертвами Голодомору.

Додаток  1

Мапа України 1932 – 1933 років

Примітка

Території з найбільшою втратою населення внаслідок голодомору:

   >25%

   20%-25%

   15%-20%

   0%-15%

   0%

Додаток 2

Матеріал для звинувачувальної промови

Злочин проти  родини Колі	Злочин проти родини Павлика
Докази звинувачення
«А всіх з Колею було восьмеро в сім’ї Андрія та Антоніни: найстаршого – дев’ятнадцятирічного Артема – застрелив голова комісії по хлібозаготівлі ще восени минулого 1932 року… -          Не дам! Не віддам більше ні зернини! Не зоставлю дітей на голодну смерть! Один із активістів… вистрелив у нього з пістолета…»	«Це були тридцяті страшні роки, вірніше саме 1932 – 1933. Село готувалося зустрічати зиму голодного 1933 року. Розкуркулення й колективізація в селі вже відбулися, майно у господарів пограбоване, багато селян чоловічої й жіночої статі разом з дітьми було вислано на Соловки, вмирало в дорозі від холоду і голоду. Інші посаджені в тюрму ДПУ.»
«Антоніна й Андрій кілька днів не вставали з долівки, опухли з голоду. Прийшов фельдшер, оглянув і сказав: «Крім виснаження, у них черевний тиф. Відправимо в Черкаси до лікарні»	« … представники влади вивели Северина Костянтиновича зі зв’язаними за спиною руками»
«Ось Коля вже два тижні сам бореться за життя дітей!» «Тепер Коля дітям і мати, і батько, і старший брат. Він рятує їх, як може.»	«Наближався страшний голод 1933 року. Лише ті, що якось могли зберегти корівок, рятувалися молоком та сиром»
«І раптом Колі не стало в класі. Побігли хлопчики до нього додому. Коля лежав на дерев’яному ліжку, горів у гарячці.»	«А я тут гину – помираю з голоду. Може, привезеш мені, моя дружинонько, хоч трохи якоїсь їжі.»
«Крутилася голова, нудило від голоду. Коля мацав свої руки; і бачив, що м’язів у нього вже нема – сама шкіра і кістки.»	«Він сидів у своїй камері-самітниці (одиночці) і курив. Замість хліба жадібно ковтав дим цигарки. А його недорослий син Павлик у цей час стояв у черзі, яка впиралась у віконце, де приймали передачі для ув’язнених.»
«- Їжте, тільки потрошку, а то не дай Господи, помрете, наївшись багато.»	« - Ладно, малыш, сейчас отец получит твою передачу, можеш быть спокоен!»
«Діти верещали не своїми голосками, ніби їх різали ножами. Василько і Тарасик корчилися, витяглися, борсалися в усі боки, потім затихли і тільки тихо безсило стогнали, нарешті замовкли. За ними всі четверо дівчаток конали одна по одній»	«- Мамо!... – заплакав Павлик, - я не знаю, чи вони передали татові передачу! Може, й самі з’їли!»
«На ранок Коля виносив по черзі всіх у садок. Викопав велику яму, вистелив квітами барвінку й листям вишень і поклав дітей без труни на дно ями»	«- Не плач, сину, добре, що сам живий вернувся. А якщо вони передачу вкрали, то хай їх Господь скарає!»
«Спіть спокійно, мої братики й сестрички! Не зумів я вас поберегти! Але не моя вина! Прокляття тим, хто забрав наш хліб!»	«Дорога Ганнусю і мої милі дітки! Чекав я від вас передачі та й не діждався… Дехто каже, що передачі пропадають, не доходять до нас бідних… То, може, й моя передача застрягла у чужому горлі?»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Берізка Г. Сакраменто. Оповідання // - К.: - Укр. пис., 2004 – 127 с

2.     Заг. редакція Земнорій Н. Забуттю не підлягає // - К.: 2008 – 165 с

3.     Інтернет ресурс: http://tsn.ua/ukrayina/sbu-nazvala-ostatochnu-kilkist-zhertv-golodomoru-v-ukrayini.html