Види відпусток

20 '2001: Практична бухгалтерія - Офіційна сторінка: Мінпраці         

Відпустки - гаряча пора

 Невпинно наближається літо, а це значить, що час нараховувати відпускні

 Всі готуються відпочивати, а бухгалтерам додається роботи. У сьогоднішній консультації головного спеціаліста Міністерства праці та соціальної політики України Нелі Синько мова піде про те, кому та як надаються відпустки та як правильно розрахувати середню заробітну плату для виплати відпускних. Крім того, ви знайдете тут відповіді на кілька складних запитань, що надійшли до редакції. Зважаючи на те, що відпустки тільки починаються і ще є час, надсилайте свої запитання з цієї теми до нас в редакцію, і ви обов'язково знайдете відповідь на них на сторінках нашого видання.

 Бажаю вам провести цього року казкову відпустку, про яку ви давно мріяли!

 Вікторія АХТИРСЬКА, редактор рубрики "Офіційні сторінки"

Види відпусток

 Згідно зі статтею 2 Закону України "Про відпустки", громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та галузевої належності, мають право на відпустку. Це право забезпечується наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи та заробітної плати у випадках, передбачених цим Законом.

 Необхідно зазначити, що ті, хто працює за цивільно-трудовими договорами, що регулюються Цивільним кодексом Української РСР, правом на відпустки не користуються.

 Працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями, мають право на такі види відпусток:

 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

 3) творча відпустка;

 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткові відпустки працівникам, які мають дітей;

 5) відпустки без збереження заробітної плати.

 Тривалість відпусток визначається відповідними статтями Закону України "Про відпустки". Тривалість щорічної основної відпустки - не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

 Згідно з частиною другою статті 4 Закону, підприємства можуть самостійно в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів встановлювати додаткові види відпусток.

 Оплата зазначених відпусток провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.

 Отже, при включенні до колективного договору норм щодо надання працівникам відпусток більшої тривалості слід враховувати наявність джерел їх оплати.

 Оплата відпусток провадиться відповідно до норм статті 21 Закону України "Про відпустки". Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

 Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100 (з наступними змінами та доповненнями), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату

 Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

 При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження враховуються:

 - основна заробітна плата;

 - доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою; вислугу років тощо);

 - виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

 Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці включаються в заробіток у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

 Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

 При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

 Разом з тим є певний перелік виплат, які не враховуються під час обчислення середньої заробітної плати. Це виплати, передбачені пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати.

СУТТЄВО

При включенні до колективного договору норм щодо надання працівникам відпусток більшої тривалості слід враховувати наявність джерел їх оплати.

 Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Приклади нарахування

середньої заробітної плати при розрахунку відпусток

 Розгляньмо кілька прикладів обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки.

 Приклад 1.

Розрахунок відпускних за наявності відпустки за свій рахунок

Працівникові надається щорічна основна відпустка у травні 2001 року за попередній рік. У січні 2001 року працівник 10 днів перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Фактична заробітна плата працівника за 12 місяців становить 3453 грн. Як правильно провести нарахування за час відпустки?

 Як зазначалося вище, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

 Пунктом 7 зазначеного Порядку передбачено, що виплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховують у календарних днях, нараховують діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України). Одержаний результат перемножують на число календарних днів відпустки.

 Водночас зазначимо, що, відповідно до абзацу 6 пункту 2 Порядку, час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

 Сумарний заробіток за розрахунковий період становить 3453 грн.

 Кількість днів у розрахунковому періоді, на яку повинен ділитися сумарний заробіток у цьому прикладі, становитиме 345 днів (365 кількість календарних днів року - 10 святкових і неробочих днів - 10 днів відпустки за власним бажанням).

 Середньоденний заробіток працівника становитиме: 3453 грн : 345 днів = 10 грн.

 Тривалість щорічної відпустки на підприємстві - 24 календарні дні.

 Середня заробітна плата за час щорічної відпустки:

 24 дні х 10 грн = 240 грн.

 Приклад 2.

Невикористана відпустка за попереднім місцем праці

Працівник за попереднім місцем роботи не використав щорічну відпустку тривалістю 15 календарних днів, за які грошову компенсацію в сумі 700 грн перераховано на нове місце роботи. Через три місяці роботи на новому місці роботи згідно з п. 8 частини сьомої статті 10 Закону України "Про відпустки" працівникові надають щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів. Заробітна плата працівника за 3 місяці становить 1350 грн. Кількість календарних днів за три місяці - 91 день. Як оплачується щорічна відпустка у цьому випадку?

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.05.95 р. №348, від 24.02.97 р. №185, від 30.07.99 р. №1398), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

 Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

 Пунктом 7 зазначеного Порядку передбачено, що виплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховують у календарних днях, нараховують діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України). Одержаний результат перемножують на число календарних днів відпустки.

 Виходячи з вимог Порядку працівникові, який за попереднім місцем роботи не використав частину щорічної відпустки і не одержав за неї грошової компенсації (вона перерахована на підприємство за новим місцем його роботи), заробітну плату на час щорічної відпустки за новим місцем роботи розраховують виходячи з тривалості відпустки, що надається за період роботи на цьому (новому) підприємстві, з урахуванням невикористаної частини щорічної відпустки та перерахованої за неї суми грошової компенсації.

 У наведеному випадку (за умови відсутності протягом 3-х місяців святкових і неробочих днів) середньоденний заробіток, обчислений за фактичний період роботи за новим місцем (три місяці), становить:

 1350 грн : 91 день =14,84 грн.

 На час щорічної відпустки працівникові має бути нараховано 922,60 грн заробітної плати {700 + (14,84 грн х (30 к. д. - 15 к. д.)}.

 Приклад 3.

Компенсація за невикористану відпустку

Працівник, який не використав за 5 років щорічної відпустки, звільняється з підприємства і хоче отримати компенсацію за всі невикористані ним дні відпустки. Чи має він право на отримання компенсації за всі невикористані відпустки, чи лише за 2 роки? і як розраховується середня заробітна плата для оплати компенсацій за ці дні?

 Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", працівникові, який звільняється з підприємства, виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

 Обмежень щодо кількості років, за які повинна виплачуватися грошова компенсація за невикористані працівником дні щорічної відпустки, не передбачено.

 Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

 Середня заробітна плата для виплати компенсації за невикористані  відпустки розраховується діленням сумарного заробітку за останні перед наданням компенсації за невикористані відпустки 12 місяців або за менший відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України). Одержаний результат перемножують на число календарних днів невикористаної відпустки.

 Наприклад: заробітна плата працівника за останні 12 місяців, які передують звільненню, становить 2987 грн. Працівник не використав відпустку за 5 років і звільняється у 2000 році. Тривалість відпустки на підприємстві - 24 дні.

 Середня заробітна плата для виплати компенсації за невикористані відпустки обчислюватиметься таким чином:

 1. Визначаємо кількість календарних днів, на яку необхідно ділити фактичний заробіток працівника:

 366 к. д. - 10 святкових і неробочих днів = 356 к. д.

 2. Розраховуємо середньоденну заробітну плату працівника:

 2987 грн : 356 к. д. = 8,39 грн.

 3. Обчислюємо суму компенсації за невикористані дні відпустки за 5 років:

 8,39 грн х (24 х 5) = 1006,80 грн.

 Відповідаємо на запитання читачів про відпустки

 Розглянемо кілька запитань, які надійшли в листах від читачів.

Запитання 1.

Відпустки працівникам з дітьми

Який порядок надання відпусток працівникам, які мають дітей? Чи надається вищеназвана додаткова відпустка повної тривалості у червні 2001 року жінці, у якої одному з дітей у травні 2001 року виповнилось 15 років?

 Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про відпустки", жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років, за її бажанням, щороку надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

 Якщо ця відпустка не була використана в поточному році, вона може бути використана в наступному році.

 Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається в натурі і не може бути замінена грошовою компенсацією, крім випадку, коли працівник звільняється з роботи.

 Що стосується другого питання, то зазначеному працівнику відпустка надається повної тривалості. Оскільки надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, залежить не від робочого року, а від календарного, відпустка має надаватися повної тривалості незалежно від відпрацьованого працівником у календарному році часу.

Запитання 2.

Скільки разів можна ділити відпустку

Тривалість відпустки на підприємстві - 28 календарних днів. Працівник протягом року у рахунок відпустки використав частину днів (перший раз - 6 днів, другий - 8 днів), у нього залишилось 14 календарних днів. Ці дні працівник хоче ще раз поділити на частини. Чи правомірні вимоги працівника?

 Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про відпустки", щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

 Виходячи з вищевикладеного, вимоги працівника стосовно поділу 14 календарних днів щорічної відпустки є безпідставними.

Запитання 3.

Чи можна примусово відправити у щорічну відпустку

 Працівник має невикористану відпустку за 3 останні роки. Цього року йому знову потрібно йти у відпустку, але він знову не хоче її брати. Чи є якісь обов'язкові норми, які б змусили його піти у відпустку, якщо він не хоче навіть писати заяву на відпустку?

 Відповідно до Закону "Про відпустки", зокрема ст. 11, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

 Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим трудовим колективом на представництво органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

 Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

 Список працівників, які можуть самостійно вибирати для себе час відпустки, без урахування інтересів виробництва, визначено ст. 10 Закону "Про відпустки". До таких працівників належать:

 1) особи віком до вісімнадцяти років;

 2) інваліди;

 3) жінки перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

 4) жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

 5) одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері); опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

 6) дружини (чоловіки) військовослужбовців;

 7) ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

 8) ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

 9) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.

 Закон "Про відпустки" не передбачає права інших категорій працівників одержувати відпустку без урахування інтересів підприємства. Тому інші працівники підприємства йдуть у відпустку згідно з погодженим та затвердженим графіком. При цьому Законом "Про відпустки" не передбачено, що працівник зобов'язаний подати заяву на відпустку. Такої норми немає і в Кодексі законів про працю України.

Тому, як бачите, працівник може йти у відпустку, не подавши при цьому заяви на відпустку. У цьому випадку по підприємству може бути видано наказ про те, що такий-то працівник іде у відпустку згідно із затвердженим графіком. Але при цьому підприємство повинне надати такому працівнику відпустку в точно визначений графіком час. Також не забувайте про те, що підприємство має письмово повідомити такого працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

 Запитання 4.

Оподаткування допомоги на оздоровлення

 Який порядок обкладення прибутковим податком сум допомоги на оздоровлення, що виплачуються державним службовцям при наданні їм щорічної відпустки?

 Законом України від 2 березня 2000 року №1523-III "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" абзац третій підпункту "і" пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" був виключений. Саме цим пунктом і було передбачено, що суми матеріальної допомоги у межах дванадцяти мінімальних розмірів заробітної плати на рік не підлягали обкладенню прибутковим податком. Тому з часу набрання чинності вищезазначеним Законом суми матеріальної допомоги повинні включатися до їхнього сукупного оподатковуваного доходу з метою обкладення прибутковим податком з громадян.

 Оскільки у переліку пільг громадянам щодо сплати прибуткового податку, встановленому ст. 5 Декрету у вигляді сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, немає допомоги для оздоровлення, що виплачується державним службовцям при наданні щорічної відпустки згідно зі ст. 35 Закону України від 16.12.93 р. №3723-Хіі "Про державну службу", її сума підлягає обкладенню прибутковим податком на загальних підставах.

Попередження для керівника

Якщо заробітна плата виплачена невчасно, керівник підприємства, у тому числі підприємець - фізична особа, ризикує сісти на лаву підсудних

 Закон України від 21.09.2000 р. №1979-III "Про внесення змін до Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення" встановив відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати та виплату їх не в повному обсязі.

 У Кримінальному кодексі в новій редакції викладено статтю 133, якою визначено відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, за повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати або виплату їх не в повному обсязі передбачено штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до п'яти років.

 Порушення встановлених термінів виплати заробітної плати як наслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, тягне за собою позбавлення волі на строк від одного до трьох років або накладення штрафу до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без нього.

 Суб'єктами всіх цих правопорушень нарівні з посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності визнано також громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

                                                       

                     З А К О Н  У К Р А Ї Н И

                          Про відпустки

   ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 2, ст. 4 )

  { Вводиться в дію Постановою ВР

    N 505/96-ВР від 15.11.96, ВВР, 1997, N 2, ст. 5 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

  N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000, ВВР, 2000, N 51-52, ст.449

  N  490-IV  (  490-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.110

  N 1096-IV  ( 1096-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38

  N 1114-IV  ( 1114-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.55

  N 2128-IV  ( 2128-15 ) від 22.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.36

  N 2318-IV  ( 2318-15 ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 9, ст.178

  N 2622-IV  ( 2622-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.353

  N  573-VI  (  573-17 ) від 23.09.2008, ВВР, 2009, N  7, ст.70

  N 1276-VI  ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535

  N 1343-VI  ( 1343-17 ) від 19.05.2009, ВВР, 2009, N 39, ст.550

  N 1724-VI  ( 1724-17 ) від 17.11.2009, ВВР, 2010, N  7, ст.50

  N 1959-VI  ( 1959-17 ) від 10.03.2010, ВВР, 2010, N 20, ст.204

  N 2169-VI  ( 2169-17 ) від 11.05.2010, ВВР, 2010, N 31, ст.417

  N 2824-VI  ( 2824-17 ) від 21.12.2010, ВВР, 2011, N 27, ст.227

  N 5462-VI  ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

  { У тексті Закону слова "заклади освіти" в усіх відмінках

    замінено словами  "навчальні  заклади"  у  відповідному

    відмінку  згідно  із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від

    02.11.2000 }

     Цей Закон встановлює державні гарантії  права  на  відпустки,

визначає  умови,  тривалість  і порядок надання їх працівникам для

відновлення  працездатності,  зміцнення  здоров'я,  а  також   для

виховання  дітей,  задоволення  власних життєво важливих потреб та

інтересів, всебічного розвитку особи.

                         Р о з д і л  I

                      ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Законодавство про відпустки

     Державні гарантії  та  відносини,  пов'язані  з   відпусткою,

регулюються  Конституцією  України  (  254к/96-ВР ),  цим Законом,

Кодексом законів про працю України ( 322-08 ),  іншими законами та

нормативно-правовими актами України.

     Стаття 2. Право на відпустки

     Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у

трудових відносинах з  підприємствами,  установами,  організаціями

незалежно   від  форм  власності,  виду  діяльності  та  галузевої

належності,  а також працюють за  трудовим  договором  у  фізичної

особи (далі - підприємство).

     Іноземці  та  особи без громадянства, які працюють в Україні,

мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

{  Частина  друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

     Право на відпустки забезпечується:

     гарантованим наданням  відпустки  визначеної  тривалості   із

збереженням  на її період місця роботи (посади),  заробітної плати

(допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

     забороною заміни  відпустки   грошовою   компенсацією,   крім

випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

     Стаття 3. Право на відпустки у разі звільнення

     За бажанням   працівника   у   разі   його  звільнення  (крім

звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути  надано

невикористану відпустку з наступним звільненням.  Датою звільнення

в цьому разі є останній день відпустки.

     У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням  строку

трудового  договору  невикористана відпустка може за його бажанням

надаватися й  тоді,  коли  час  відпустки  повністю  або  частково

перевищує  строк  трудового  договору.  У  цьому  випадку чинність

трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

     Стаття 4. Види відпусток

     Установлюються такі види відпусток:

     1) щорічні відпустки:

     основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

     додаткова відпустка  за  роботу  із  шкідливими  та   важкими

умовами праці (стаття 7 цього Закону);

     додаткова відпустка  за  особливий  характер  праці (стаття 8

цього Закону);

     інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

     2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і

15 цього Закону);

     3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

     3-1)  відпустка  для підготовки та участі в змаганнях (стаття

16-1 цього Закону); { Частину першу статті 4 доповнено пунктом 3-1

згідно із Законом N 1724-VI ( 1724-17 ) від 17.11.2009 }

     4) соціальні відпустки:

     відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього

Закону);

     відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

віку (стаття 18 цього Закону);

     відпустка  у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього

Закону);  {  Пункт  4  частини  першої  статті 4 доповнено абзацом

згідно із Законом N 573-VI ( 573-17 ) від 23.09.2008 }

     додаткова відпустка  працівникам,  які мають дітей (стаття 19

цього Закону);

     5) відпустки без збереження заробітної плати (статті  25,  26

цього Закону).

     Законодавством, колективним  договором,  угодою  та  трудовим

договором можуть установлюватись інші види відпусток.

     Стаття 5. Визначення тривалості відпусток

     Тривалість  відпусток  визначається   цим   Законом,   іншими

законами та нормативно-правовими актами України  і  незалежно  від

режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

     Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю

України)   при   визначенні   тривалості   щорічних  відпусток  та

додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього

Закону),  не  враховуються.  (  Частина друга статті 5 із змінами,

внесеними   згідно   із   Законом   N 2073-III   ( 2073-14 )   від

02.11.2000 )

                         Р о з д і л  II

                       ЩОРІЧНІ ВІДПУСТКИ

     Стаття 6. Щорічна основна відпустка та її тривалість

     Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не

менш як 24 календарних дні за  відпрацьований  робочий  рік,  який

відлічується з дня укладення трудового договору.

     Промислово-виробничому персоналу     вугільної,    сланцевої,

металургійної,   електроенергетичної   промисловості,   а    також

зайнятому  на  відкритих гірничих роботах,  на роботах на поверхні

шахт,  розрізів,  кар'єрів  і  рудників,  на  будівельно-монтажних

роботах  у шахтному будівництві,  на транспортуванні та збагаченні

корисних  копалин  надається щорічна основна відпустка  тривалістю

24  календарних  дні  із  збільшенням за кожних два відпрацьованих

роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

     Працівникам, зайнятим на  підземних  гірничих  роботах  та  в

розрізах,  кар'єрах  і  рудниках  глибиною  150  метрів  і  нижче,

надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів

незалежно  від  стажу  роботи,  а в розрізах,  кар'єрах і рудниках

глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні із  збільшенням  на  4

календарних  дні  при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і

більше.

     Працівникам лісової промисловості та  лісового  господарства,

державних  заповідників,  національних  парків,  що  мають  лісові

площі, лісомисливських господарств,  постійних лісозаготівельних і

лісогосподарських підрозділів інших підприємств,  а також лісництв

надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів

за  Списком  робіт,  професій і посад ( 570-97-п ), затверджуваним

Кабінетом Міністрів України.

     Воєнізованому особовому  складу   гірничорятувальних   частин

надається  щорічна  основна  відпустка  тривалістю  30 календарних

днів,  невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин  -  24

календарних  дні  із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки

на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

     Керівним  працівникам  навчальних закладів та установ освіти,

навчальних  (педагогічних)  частин  (підрозділів)  інших установ і

закладів,   педагогічним,   науково-педагогічним   працівникам  та

науковим   працівникам   надається   щорічна   основна   відпустка

тривалістю  до  56  календарних  днів  у  порядку  (  346-97-п  ),

затверджуваному  Кабінетом  Міністрів  України.  (  Частина  шоста

статті 6 в редакції Закону N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

     Інвалідам I  і  II  груп  надається щорічна основна відпустка

тривалістю 30  календарних  днів,  а  інвалідам  III  групи  -  26

календарних днів.

     Особам віком  до вісімнадцяти років надається щорічна основна

відпустка тривалістю 31 календарний день.

     Сезонним працівникам,   а   також   тимчасовим    працівникам

відпустка  надається  пропорційно  до  відпрацьованого  ними часу.

Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується  Кабінетом

Міністрів України.

     Положення цієї   статті  щодо  тривалості  щорічної  основної

відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким

установлюється  іншими  актами законодавства,  проте тривалість їх

відпустки не може бути меншою   за передбачену  частинами  першою,

сьомою і восьмою цієї статті.

     Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими

               і важкими умовами праці та її тривалість

     ( Стаття 7 вводиться в дію з 1 січня 1998 року згідно з

       Постановою ВР N 505/96-ВР від  15.11.96 )

     Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими

умовами   праці   тривалістю  до  35  календарних  днів  надається

працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом

на здоров'я шкідливих виробничих факторів,  за Списком виробництв,

цехів,  професій  і  посад,  затверджуваним  Кабінетом   Міністрів

України.

     Конкретна тривалість відпустки,  зазначеної в частині  першій

цієї  статті,  встановлюється  колективним  чи  трудовим договором

залежно від результатів атестації робочих місць за  умовами  праці

та часу зайнятості працівника в цих умовах.

     Стаття 8. Щорічна  додаткова відпустка за особливий характер

               праці та її тривалість

     ( Стаття 8 вводиться в дію з 1 січня 1998 року згідно з

       Постановою ВР N 505/96-ВР від  15.11.96 )

     Щорічна додаткова  відпустка  за  особливий  характер   праці

надається:

     1) окремим  категоріям  працівників,  робота яких пов'язана з

підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням  або

виконується  в  особливих  природних  географічних  і  геологічних

умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я,  - тривалістю до

35  календарних  днів  за  Списком виробництв,  робіт,  професій і

посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

     2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до  7

календарних  днів  згідно  із  списками посад,  робіт та професій,

визначених колективним договором, угодою.

     Конкретна тривалість   щорічної   додаткової   відпустки   за

особливий  характер  праці  встановлюється колективним чи трудовим

договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

     Стаття 9. Обчислення стажу роботи,  що дає право на  щорічну

               відпустку

     До стажу  роботи,  що  дає право на щорічну основну відпустку

(стаття 6 цього Закону), зараховуються:

     1)  час  фактичної  роботи  (в тому числі на умовах неповного

робочого   часу)   протягом   робочого  року,  за  який  надається

відпустка;  (  Пункт  1  частини першої статті 9 в редакції Закону

N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

     2) час,  коли  працівник  фактично  не  працював,  але за ним

згідно з  законодавством  зберігалися  місце  роботи  (посада)  та

заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого

вимушеного  прогулу,  спричиненого  незаконним   звільненням   або

переведенням на іншу роботу);

     3) час,  коли  працівник  фактично  не  працював,  але за ним

зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по

державному   соціальному   страхуванню,   за   винятком   частково

оплачуваної відпустки для догляду за  дитиною  до  досягнення  нею

трирічного віку;

     4)  час,  коли  працівник  фактично  не  працював, але за ним

зберігалося   місце   роботи  (посада)  і  йому  не  виплачувалася

заробітна  плата  у  порядку,  визначеному  статтями 25 і 26 цього

Закону,  за винятком відпустки без збереження заробітної плати для

догляду  за  дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі

якщо  дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), -

до  досягнення  дитиною шістнадцятирічного віку; ( Пункт 4 частини

першої   статті   9  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законами

N  2073-III  ( 2073-14 ) від 02.11.2000, N 2318-IV ( 2318-15 ) від

12.01.2005 )

     5)  час  навчання з відривом від виробництва тривалістю менше

10  місяців  на денних відділеннях професійно-технічних навчальних

закладів;

     6) час   навчання   новим  професіям  (спеціальностям)  осіб,

звільнених у зв'язку  із  змінами  в  організації  виробництва  та

праці,   у   тому   числі   з   ліквідацією,   реорганізацією  або

перепрофілюванням підприємства,  скороченням чисельності або штату

працівників;

     7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

     До стажу роботи,  що дає право на щорічні додаткові відпустки

(статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються:

     1) час фактичної роботи із шкідливими,  важкими умовами або з

особливим характером праці,  якщо працівник зайнятий у цих  умовах

не  менше  половини  тривалості  робочого  дня,  встановленої  для

працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

     2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із

шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

     3) час   роботи   вагітних  жінок,  переведених  на  підставі

медичного висновку на легшу  роботу,  на  якій  вони  не  зазнають

впливу несприятливих виробничих факторів.

     Якщо  працівник,  переведений на роботу на інше підприємство,

повністю  або  частково не використав щорічні основну та додаткові

відпустки  і  не  одержав  за них грошову компенсацію, то до стажу

роботи,  що  дає  право на щорічні основну та додаткові відпустки,

зараховується  час,  за  який  він  не  використав ці відпустки за

попереднім  місцем  роботи.  (  Частина  третя статті 9 в редакції

Закону N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

     Стаття 10. Порядок надання щорічних відпусток

     ( Частина перша статті 10 вводиться в  дію  з  1  січня  1998

року згідно з Постановою ВР N 505/96-ВР від 15.11.96 )

     Щорічна   додаткова   відпустка,  передбачена  статтею  7  та

пунктами  1  і  2  частини першої статті 8 цього Закону, надається

понад  щорічну  основну  відпустку  за  однією  підставою, обраною

працівником.   Порядок  надання  додаткової  відпустки  з  кількох

підстав  встановлює  Кабінет  Міністрів  України.  ( Частина перша

статті  10  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2073-III

( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

     Щорічні додаткові  відпустки  за  бажанням  працівника можуть

надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від

неї.

     Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток

не  може  перевищувати  59  календарних  днів,  а для працівників,

зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

     Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові

з  таким розрахунком,  щоб вони були використані,  як правило,  до

закінчення робочого року.

     Право працівника на щорічні основну  та  додаткові  відпустки

повної  тривалості  у  перший  рік  роботи настає після закінчення

шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

     У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток  до

закінчення   шестимісячного   терміну   безперервної   роботи   їх

тривалість визначається пропорційно до  відпрацьованого  часу,  за

винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

     Щорічні відпустки     повної     тривалості    до    настання

шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи  на

даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

     1) жінкам  -  перед  відпусткою  у  зв'язку  з  вагітністю та

пологами або після неї,  а також жінкам,  які мають двох і  більше

дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

     2) інвалідам;

     3) особам віком до вісімнадцяти років;

     4) чоловікам,  дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку

з вагітністю та пологами;

     5) особам,  звільненим після проходження строкової військової

або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із

служби вони були прийняті на роботу  протягом  трьох  місяців,  не

враховуючи  часу  переїзду  до місця проживання; { Пункт 5 частини

сьомої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI

( 1276-17 ) від 16.04.2009 }

     6) сумісникам  -  одночасно  з  відпусткою за основним місцем

роботи;

     7)  працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах

та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків,

написання   дипломних,  курсових,  лабораторних  та  інших  робіт,

передбачених навчальною програмою;

     8) працівникам,  які  не  використали  за  попереднім  місцем

роботи  повністю  або  частково  щорічну  основну  відпустку  і не

одержали за неї грошової компенсації;

     9) працівникам,    які    мають    путівку   (курсівку)   для

санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

     10) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

     11) в   інших    випадках,    передбачених    законодавством,

колективним або трудовим договором.

     Працівникам,  діти  яких  у  віці  до  18  років вступають до

навчальних  закладів,  розташованих  в  іншій місцевості, за їхнім

бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12

календарних  днів)  для супроводження дитини до місця розташування

навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або

більше  дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для

супроводження кожної дитини. ( Статтю 10 доповнено частиною згідно

із Законом N 2622-IV ( 2622-15 ) від 02.06.2005 )

     Щорічні відпустки  за  другий  та наступні роки роботи можуть

бути надані працівникові в  будь-який  час  відповідного  робочого

року.

     Черговість надання   відпусток  визначається  графіками,  які

затверджуються  власником  або  уповноваженим   ним   органом   за

погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації

(профспілковим    представником)   чи   іншим   уповноваженим   на

представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома

всіх  працівників.  При  складанні  графіків ураховуються інтереси

виробництва,  особисті  інтереси  працівників та можливості для їх

відпочинку.  (  Частина  статті 10 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

     Конкретний   період   надання  щорічних  відпусток  у  межах,

установлених  графіком,  узгоджується  між працівником і власником

або   уповноваженим   ним   органом,  який  зобов'язаний  письмово

повідомити  працівника  про дату початку відпустки не пізніш як за

два  тижні  до встановленого графіком терміну. ( Частина статті 10

із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від

02.11.2000 )

     Власник або  уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік

відпусток, що надаються працівникам.

     Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для  нього

час надаються:

     1) особам віком до вісімнадцяти років;

     2) інвалідам;

     3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами

або після неї;

     4) жінкам,  які  мають  двох і більше дітей віком до 15 років

або дитину-інваліда;

     5) одинокій матері (батьку),  які виховують дитину без батька

(матері);  опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які

фактично  виховують  одного  або більше дітей віком до 15 років за

відсутності батьків;

     6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

     7) ветеранам праці та  особам,  які  мають  особливі  трудові

заслуги перед Батьківщиною;

     8) ветеранам війни,  особам, які мають особливі заслуги перед

Батьківщиною,  а також особам, на яких поширюється чинність Закону

України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального

захисту" ( 3551-12 );

     9) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

     10) в    інших    випадках,    передбачених   законодавством,

колективним або трудовим договором.

     Керівним,    педагогічним,   науковим,   науково-педагогічним

працівникам,  спеціалістам  навчальних  закладів щорічні відпустки

повної  тривалості  у  перший  та наступні робочі роки надаються у

період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

     Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву

від  виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до

часу  проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт,

складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного

проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

     Працівникам, які   навчаються   в  середніх  загальноосвітніх

вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами

навчання  при  загальноосвітніх  школах,  щорічні  відпустки за їх

бажанням надаються  з  таким  розрахунком,  щоб  вони  могли  бути

використані до початку навчання в цих закладах.

     Працівникам художньо-постановочної    частини    і    творчим

працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості  надаються

в  літній  період  у  кінці театрального сезону незалежно від часу

прийняття їх на роботу.

     Стаття 11. Перенесення щорічної відпустки

     Щорічна відпустка   на   вимогу   працівника   повинна   бути

перенесена на інший період у разі:

     1)  порушення власником або уповноваженим ним органом терміну

письмового  повідомлення  працівника  про  час  надання  відпустки

(частина  десята статті 10 цього Закону); ( Пункт 1 частини першої

статті  11  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2073-III

( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

     2) несвоєчасної  виплати  власником  або  уповноваженим   ним

органом  заробітної  плати  працівнику  за  час щорічної відпустки

(частина перша статті 21 цього Закону).

     Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або

продовжена в разі:

     1) тимчасової   непрацездатності  працівника,  засвідченої  у

встановленому порядку;

     2) виконання   працівником    державних    або    громадських

обов'язків,  якщо  згідно з законодавством він підлягає звільненню

на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

     3) настання  строку  відпустки  у  зв'язку  з  вагітністю  та

пологами;

     4) збігу  щорічної  відпустки  з  відпусткою  у   зв'язку   з

навчанням.

     Щорічна відпустка  за ініціативою власника або уповноваженого

ним органу,  як виняток,  може бути  перенесена  на  інший  період

тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним

органом   первинної   профспілкової   організації   (профспілковим

представником)  або іншим уповноваженим на представництво трудовим

колективом  органом  у  разі,  коли  надання  щорічної відпустки в

раніше   обумовлений   період   може   несприятливо  відбитися  на

нормальному  ході  роботи  підприємства,  та  за умови, що частина

відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана

в  поточному  робочому році. ( Частина третя статті 11 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

     У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання

встановлюється  за  згодою  між  працівником   і   власником   або

уповноваженим ним органом.  Якщо причини,  що зумовили перенесення

відпустки на інший період,  настали під час  її  використання,  то

невикористана   частина   щорічної   відпустки   надається   після

закінчення дії причин,  які її перервали,  або  за  згодою  сторін

переноситься  на  інший період з додержанням вимог статті 12 цього

Закону.

     Забороняється ненадання щорічних відпусток повної  тривалості

протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого

року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам,  які мають

право  на  щорічні  додаткові  відпустки за роботу із шкідливими і

важкими умовами чи з особливим характером праці.

     Стаття 12. Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з

                відпустки

     Щорічну  відпустку  на прохання працівника може бути поділено

на  частини  будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна

її  частина  становитиме  не  менше 14 календарних днів. ( Частина

перша   статті   12  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законами

N  2073-III  (  2073-14  ) від 02.11.2000, N 490-IV ( 490-15 ) від

06.02.2003 )

     Невикористану частину  щорічної  відпустки  має  бути  надано

працівнику,  як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12

місяців   після   закінчення  робочого  року,  за  який  надається

відпустка.

     Відкликання  з  щорічної  відпустки  допускається  за  згодою

працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії

або  негайного  усунення  їх  наслідків,  для відвернення нещасних

випадків,  простою,  загибелі  або  псування  майна підприємства з

додержанням  вимог частини першої цієї статті та в інших випадках,

передбачених  законодавством.  У  разі  відкликання  працівника  з

відпустки  його  працю  оплачують з урахуванням тієї суми, що була

нарахована  на  оплату невикористаної частини відпустки. ( Частина

третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III

( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

                        Р о з д і л  III

        ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ У ЗВ'ЯЗКУ З НАВЧАННЯМ. ТВОРЧА

    ВІДПУСТКА. ВІДПУСТКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ТА УЧАСТІ В ЗМАГАННЯХ

   { Назва розділу III із змінами, внесеними згідно із Законом

     N 1724-VI ( 1724-17 ) від 17.11.2009 }

     Стаття 13. Відпустка  у  зв'язку  з  навчанням  у   середніх

                навчальних закладах

     Працівникам, які   здобувають   загальну   середню  освіту  в

середніх  загальноосвітніх  вечірніх  (змінних)  школах,   класах,

групах  з  очною,  заочною  формами  навчання при загальноосвітніх

школах,  надається  додаткова  оплачувана  відпустка   на   період

складання:

     1) випускних   іспитів  в  основній  школі  -  тривалістю  10

календарних днів;

     2) випускних  іспитів  у  старшій  школі  -   тривалістю   23

календарних дні;

     3) перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до

6 календарних днів без урахування вихідних.

     Працівникам, які складають іспити екстерном  за  основну  або

старшу школу,  надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю

відповідно 21 та 28 календарних днів.

     Стаття 14. Відпустка    у    зв'язку    з    навчанням    у

                професійно-технічних навчальних закладах

     Працівникам,  які  успішно навчаються на вечірніх відділеннях

професійно-технічних   навчальних  закладів,  надається  додаткова

оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною

тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року. ( Стаття

14  із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 )

від 02.11.2000 )

     Стаття 15. Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних

                закладах,  навчальних   закладах    післядипломної

                освіти та аспірантурі

     Працівникам,   які   успішно   навчаються   без  відриву  від

виробництва  у  вищих  навчальних  закладах з вечірньою та заочною

формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

     1) на   період  настановних  занять,  виконання  лабораторних

робіт,  складання заліків та іспитів для тих,  хто  навчається  на

першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:

     першого та  другого  рівнів  акредитації  з  вечірньою формою

навчання - 10 календарних днів,

     третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою  формою

навчання - 20 календарних днів,

     незалежно від рівня акредитації з заочною формою  навчання  -

30 календарних днів;

     2) на   період  настановних  занять,  виконання  лабораторних

робіт,  складання заліків та іспитів для тих,  хто  навчається  на

третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:

     першого та другого  рівнів  акредитації  з  вечірньою  формою

навчання - 20 календарних днів,

     третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою  формою

навчання - 30 календарних днів,

     незалежно від рівня акредитації з заочною формою  навчання  -

40 календарних днів;

     3)  на  період складання державних іспитів у вищих навчальних

закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;

     4)   на  період  підготовки  та  захисту  дипломного  проекту

(роботи)  студентам,  які навчаються у вищих навчальних закладах з

вечірньою  та  заочною  формами навчання першого та другого рівнів

акредитації,  - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього

і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

     Тривалість  додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які

здобувають  другу  (наступну)  вищу  освіту за заочною (вечірньою)

формою  навчання  у  навчальних  закладах післядипломної освіти та

вищих  навчальних  закладах,  що  мають  у  своєму підпорядкуванні

підрозділи  післядипломної  освіти,  визначається як для осіб, які

навчаються  на  третьому  і  наступних  курсах  вищого навчального

закладу  відповідного  рівня  акредитації.  (  Статтю 15 доповнено

частиною згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

     Працівникам, допущеним  до  складання  вступних   іспитів   в

аспірантуру  з  відривом  або  без  відриву  від виробництва,  для

підготовки  та  складання  іспитів  надається  один  раз  на   рік

додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на

кожний іспит.

     Працівникам, які навчаються без  відриву  від  виробництва  в

аспірантурі  та  успішно виконують індивідуальний план підготовки,

надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних

днів  та  за  їх  бажанням протягом чотирьох років навчання - один

вільний від роботи день на тиждень з оплатою  його  в  розмірі  50

відсотків середньої заробітної плати працівника.

     Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з

вечірньою  та  заочною  формами навчання, де навчальний процес має

свої   особливості,   законодавством   може  встановлюватись  інша

тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

     Відпустки,  передбачені  пунктами  1  та  2 частини першої та

частиною  четвертою  цієї  статті,  надаються впродовж навчального

року.  (  Статтю  15  доповнено частиною шостою згідно  із Законом

N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

(  Стаття  15 із змінами, внесеними згідно із  Законом  N 2073-III

( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

     Стаття 15-1. Відпустка у зв'язку з профспілковим навчанням

     На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу

виборних    профспілкових    органів    підприємства,    установи,

організації,  надається додаткова оплачувана відпустка  тривалістю

до 6 календарних днів.

(  Закон  доповнено  статтею  15-1  згідно  із  Законом  N 1096-IV

( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

     Стаття 16. Творча відпустка

     Творча відпустка   надається   працівникам   для   закінчення

дисертаційних  робіт,  написання  підручників та в інших випадках,

передбачених законодавством.

     Тривалість, порядок,  умови   надання   та   оплати   творчих

відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 16-1. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях

     Відпустка для  підготовки  та  участі  в  змаганнях надається

працівникам,  які беруть участь у  всеукраїнських  та  міжнародних

спортивних змаганнях.

     Тривалість, порядок,  умови  надання  та оплати відпусток для

підготовки  та  участі  в   змаганнях   встановлюються   Кабінетом

Міністрів України.

{  Закон  доповнено  статтею  16-1  згідно  із  Законом  N 1724-VI

( 1724-17 ) від 17.11.2009 }

                         Р о з д і л  IV

                      СОЦІАЛЬНІ ВІДПУСТКИ

     Стаття 17. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

     На підставі  медичного  висновку  жінкам надається оплачувана

відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

     1) до пологів - 70 календарних днів;

     2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів -

у разі народження двох  і  більше  дітей  та  у  разі  ускладнення

пологів), починаючи з дня пологів.

     Особам,  які  усиновили  новонароджених дітей безпосередньо з

пологового  будинку,  надається  відпустка   з   дня   усиновлення

тривалістю  56  календарних  днів  (70  календарних  днів  -   при

усиновленні  двох  і  більше  дітей).  У  разі  усиновлення дитини

(дітей)  обома  батьками  вказана  відпустка  надається  одному  з

батьків  на  їх  розсуд.  (  Частина  друга  статті 17 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 1114-IV ( 1114-15 ) від 10.07.2003 )

     Стаття 18. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею

                трирічного віку

     Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами

за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до

досягнення нею трирічного віку.

     Підприємство за  рахунок  власних коштів може надавати жінкам

частково  оплачувану  відпустку  та   відпустку   без   збереження

заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

     Ця відпустка  може  бути  використана  повністю або частинами

також  батьком  дитини,  бабою,  дідом  чи  іншими  родичами,  які

фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла

під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.

{  Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1959-VI ( 1959-17 ) від 10.03.2010 }

     За бажанням жінки або осіб,  зазначених у частині третій цієї

статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною

вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

При  цьому  за  ними  зберігається  право  на одержання допомоги в

період відпустки для догляду за дитиною.

     Стаття 18-1. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини

     Особі,  яка  усиновила  дитину з числа дітей-сиріт або дітей,

позбавлених   батьківського   піклування,   старше   трьох  років,

надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням

дитини  тривалістю  56 календарних днів (70 календарних днів - при

усиновленні двох  і  більше  дітей)  без  урахування  святкових  і

неробочих   днів   після   набрання  законної  сили  рішенням  про

усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з  них

на їх розсуд).

{   Частина   перша  статті  18-1  в  редакції  Закону  N  2824-VI

( 2824-17 ) від 21.12.2010 }

     Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку

з усиновленням дитини за умови,  якщо заява про надання  відпустки

надійшла  не  пізніше  трьох  місяців з дня набрання законної сили

рішенням про усиновлення дитини.

{  Закон  доповнено  статтею  18-1  згідно  із  Законом  N  573-VI

( 573-17 ) від 23.09.2008 }

     Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

     Жінці,  яка  працює  і  має  двох  або  більше дітей віком до

15  років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій

матері,  батьку,  який виховує дитину без матері (у тому числі й у

разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також

особі,  яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків

надається  щорічно  додаткова  оплачувана  відпустка тривалістю 10

календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття

73 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ).

{ Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законами

N  2128-IV  (  2128-15 ) від 22.10.2004, N 1343-VI ( 1343-17 ) від

19.05.2009, N 1959-VI ( 1959-17 ) від 10.03.2010 }

     За наявності  декількох підстав для надання цієї відпустки її

загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

{  Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1343-VI ( 1343-17 ) від 19.05.2009 }

{ Стаття 19 в редакції Закону N 490-IV ( 490-15 ) від 06.02.2003 }

     Стаття 20. Порядок надання соціальних відпусток

     Тривалість відпустки  у  зв'язку  з  вагітністю  та  пологами

обчислюється  сумарно  і  становить  126  календарних  днів   (140

календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі

ускладнення  пологів).  Вона  надається  повністю  незалежно   від

кількості днів, фактично використаних до пологів.

     До відпустки  у  зв'язку з вагітністю та пологами власник або

уповноважений ним орган зобов'язаний  за  заявою  жінки  приєднати

щорічну  відпустку  незалежно від тривалості її роботи в поточному

робочому році.

     Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

віку  надається  за  заявою  жінки або осіб,  зазначених у частині

третій статті 18 цього  Закону,  повністю  або  частково  в  межах

установленого  періоду  та  оформляється  наказом (розпорядженням)

власника або уповноваженого ним органу.

     Особам, зазначеним у частині третій статті  18  цього  Закону

(крім   осіб,   які   усиновили   чи  взяли  дитину  під  опіку  у

встановленому    законодавством   порядку,   прийомних   батьків),

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

надається  на  підставі  довідки з місця роботи (навчання, служби)

матері  дитини  про  те,  що  вона  вийшла на роботу до закінчення

терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй

припинено (із зазначенням дати).

{  Частина  четверта  статті  20  із  змінами, внесеними згідно із

Законом N 1959-VI ( 1959-17 ) від 10.03.2010 }

     Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох

років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному

утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім'ях).

{  Частина п'ята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1959-VI ( 1959-17 ) від 10.03.2010 }

     Відпустка  у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох

років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі

рішення   про   усиновлення   дитини   та   оформляється   наказом

(розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

{  Статтю  20  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N  573-VI

( 573-17 ) від 23.09.2008 }

     Додаткові  відпустки  працівникам, які мають дітей, надаються

понад  щорічні  відпустки,  передбачені  статтями  6,  7 і 8 цього

Закону,  а  також  понад  щорічні  відпустки,  встановлені  іншими

законами  та  нормативно-правовими актами, і переносяться на інший

період  або  продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього

Закону.  (  Частина  статті  20  із  змінами,  внесеними згідно із

Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

                          Р о з д і л  V

                         ОПЛАТА ВІДПУСТОК

     Стаття 21. Порядок оплати відпусток

     Заробітна плата  працівникам за час відпустки виплачується не

пізніше ніж за три дні до її початку.

     Порядок обчислення  заробітної  плати  працівникам   за   час

щорічної  відпустки,  додаткових  відпусток у зв'язку з навчанням,

творчої  відпустки,  відпустки  у  зв'язку  з усиновленням дитини,

відпустки   для  підготовки  та  участі  в  змаганнях,  додаткової

відпустки   працівникам,   які  мають  дітей,  та  компенсації  за

невикористані   відпустки,   встановлюється   Кабінетом  Міністрів

України.

{ Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами

N  1724-VI  (  1724-17 ) від 17.11.2009, N 2824-VI ( 2824-17 ) від

21.12.2010 }

     Працівникам, які  мають   право   на   соціальні   відпустки,

передбачені  статтями 17 і 18 цього Закону,  виплачується державна

допомога на умовах,  передбачених Законом  України  "Про  державну

допомогу сім'ям   з   дітьми"    (    2811-12    )    та    іншими

нормативно-правовими актами України.

     Стаття 22. Відрахування із заробітної плати за час відпустки

     У разі звільнення працівника до закінчення робочого року,  за

який  він  уже  одержав відпустку повної тривалості,  для покриття

його заборгованості власник або уповноважений ним орган  провадить

відрахування із заробітної плати за дні відпустки,  що були надані

в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

     Відрахування, передбачене частиною  першою  цієї  статті,  не

провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:

     1) призовом  або  прийняттям  (вступом)  на військову службу,

направленням на альтернативну (невійськову) службу;

     2) переведенням   працівника   за   його   згодою   на   інше

підприємство  або  переходом  на  виборну   посаду   у   випадках,

передбачених законами України;

     3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом

з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку

з істотною зміною умов праці;

     4) змінами  в організації виробництва та праці,  в тому числі

ліквідацією,  реорганізацією або  перепрофілюванням  підприємства,

скороченням чисельності або штату працівників;

     5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді  або

виконуваній  роботі  внаслідок недостатньої кваліфікації або стану

здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;

     6) нез'явленням   на   роботу   понад  чотири  місяці  підряд

внаслідок тимчасової  непрацездатності,  не  рахуючи  відпустки  у

зв'язку   з   вагітністю   та  пологами,  якщо  законодавством  не

встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади)

при певному захворюванні;

     7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю

роботу;

     8) направленням на навчання;

     9) виходом на пенсію.

     Відрахування із   заробітної  плати  за  невідпрацьовані  дні

відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

     Стаття 23. Кошти на оплату відпусток

     Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених статтями

6,  7,  8,  13,  14,  15,  15-1,  16,  18-1  і  19  цього  Закону,

здійснюються  за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату

праці,  або  за  рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за

трудовим договором працівники.

{ Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законами

N  1096-IV  (  1096-15 ) від 10.07.2003, N 2824-VI ( 2824-17 ) від

21.12.2010 }

     В установах  та  організаціях,  що  утримуються  за   рахунок

бюджетних   коштів,  оплата  відпусток  провадиться  із  бюджетних

асигнувань на їх утримання.

     Оплата інших  видів   відпусток,   передбачених   колективним

договором та угодами,  трудовим договором, провадиться з прибутку,

що залишається на підприємстві  після  сплати  податків  та  інших

обов'язкових  платежів  до  бюджету або за рахунок коштів фізичної

особи,  в  якої  працюють  за  трудовим  договором  працівники.  В

установах  і  організаціях,  що  утримуються  за рахунок бюджетних

коштів,  оплата  цих  відпусток  провадиться  в  межах   бюджетних

асигнувань та інших додаткових джерел.

     Фінансування допомоги  по  вагітності та пологах,  а також по

догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку провадиться з

коштів державного соціального страхування.

     Стаття 24. Грошова  компенсація  за  невикористані  щорічні

                відпустки

     У разі  звільнення  працівника  йому   виплачується   грошова

компенсація  за  всі не використані ним дні щорічної відпустки,  а

також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

     У   разі   звільнення   керівних,   педагогічних,   наукових,

науково-педагогічних    працівників,    спеціалістів    навчальних

закладів,  які  до  звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців,

грошова  компенсація  виплачується  за  не  використані  ними  дні

щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

     У разі переведення працівника на роботу на інше  підприємство

грошова  компенсація  за не використані ним дні щорічних відпусток

за  його   бажанням   повинна   бути   перерахована   на   рахунок

підприємства, на яке перейшов працівник.

     За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється

грошовою компенсацією.  При цьому тривалість наданої  працівникові

щорічної  та  додаткових  відпусток  не  повинна бути менше ніж 24

календарних дні.

     Особам віком  до  вісімнадцяти  років   заміна   всіх   видів

відпусток грошовою компенсацією не допускається.

     У разі   смерті   працівника   грошова   компенсація   за  не

використані  ним  дні  щорічних  відпусток,  а  також   додаткової

відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

                          Р о з д і л  VI

            ВІДПУСТКИ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

     Стаття 25. Відпустка  без  збереження  заробітної плати,  що

                надається працівникові в обов'язковому порядку

     Відпустка без  збереження  заробітної   плати   за   бажанням

працівника надається в обов'язковому порядку:

     1) матері  або батьку,  який виховує дітей без матері (в тому

числі  й  у  разі  тривалого  перебування  матері  в  лікувальному

закладі),  що  має  двох  і  більше  дітей  віком  до 15 років або

дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

     2) чоловікові,   дружина  якого  перебуває  у  післяпологовій

відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

     3)  матері  або  іншим  особам,  зазначеним  у частині третій

статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону,  в  разі  якщо

дитина  потребує  домашнього догляду,  - тривалістю,  визначеною в

медичному  висновку,  але  не  більш  як  до  досягнення   дитиною

шестирічного віку,  а  в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет

I типу (інсулінозалежний),  - не більш як  до  досягнення  дитиною

шістнадцятирічного  віку;  (  Пункт  3 статті 25 в редакції Закону

N 2318-IV ( 2318-15 ) від 12.01.2005 )

                        Знайти слова на сторiнцi:                

* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

                       

Сторінки:  [ 1 ]  2

наступна сторінка »  

                         

    © Верховна Рада України 1994-2014

 програмно-технічна підтримка — Управління комп'ютеризованих систем

 Інформаційна підтримка — Відділ баз даних нормативно-правової інформації

Окремі функції порталу працюють у тестовому режимі

ПРАВОВЫЕ НОВОСТИ

ПРОДУКТЫ

ОН-ЛАЙН СЕРВИСЫ

БУХГАЛТЕРУ

ПРАКТИКУМЫ

ДИЛЕРЫ

ПОДДЕРЖКА

СПЕЦПРОЕКТЫ

ФОРУМ        

Портал ЛІГА:ЗАКОН Бухклуб Он-лайн ресурсы Консультации  Собираемся в отпуск: что нужно знатьИскать

Данный документ, а также полная база нормативно-правовых актов, аналитики и консультаций представлены в системах ЛІГА:ЗАКОН.

 Системы ЛІГА:ЗАКОН, VERDICTUM и БУМ доступны в новой версии и в одной инсталляции.

В открытом режиме только до 9 февраля!

Собираемся в отпуск: что нужно знать

 Журнал "Вестник налоговой службы Украины"

 Статьи от 01.06.2009  В данный момент этот документ бесплатен

Журнал «Вісник податкової служби України»

Передплатні індекси – 22599 (укр.), 22600 (рос.)

Е-mail: mail@visnuk.com.ua

Тел.: (044) 501-06-43

http://www.visnuk.com.ua

Збираємось у відпустку: що потрібно знати

Ось і настало довгоочікуване літо... Скоро відпустка, але для бухгалтера це дійсно спекотна пора року, оскільки треба вчасно розрахувати і виплатити всім працівникам відпускні та ще й самому встигнути відпочити. Щоб допомогти бухгалтеру, розглянемо у цій статті питання тривалості, виду відпусток, порядку їх надання, оплати, поділу на частини, перенесення на інший період тощо.

Хто має право на відпустку

Право на відпустку відповідно до ст. 2 Закону «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 504/96-ВР) мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності, іноземні громадяни і особи без громадянства, які працюють в Україні, працівники-сумісники.

Згідно зі ст. 6 цього Закону право на відпустку мають також сезонні та тимчасові працівники пропорційно відпрацьованому ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.97 р. № 278 (зі змінами та доповненнями, за текстом – Список сезонних робіт).

Отже, всім особам, що виконують роботу за трудовим договором, який укладено з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності й суб'єктами підприємницької діяльності – фізичними особами, надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Водночас громадяни, які працюють за договорами підряду, що належать до договорів цивільно-правового характеру, не мають права на відпустку.

Які бувають види відпусток

Статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлено такі види відпусток:

щорічна основна відпустка;

щорічні додаткові відпустки (за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер роботи тощо);

додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

творчі відпустки;

соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);

відпустки без збереження заробітної плати;

інші види відпусток, установлені законодавством, генеральною, галузевою і регіональною угодами, колективним і трудовим договорами. >>>

Тривалість щорічної основної відпустки

Відповідно до Закону № 504/96-ВР щорічна основна відпустка не може бути меншою ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік (з дня укладання трудового договору).

Крім того, деяким категоріям працівників передбачено щорічні основні відпустки більшої тривалості, а саме:

Категорія працівників        

Тривалість відпустки          

Законодавча норма

Примітка

1         

2         

3         

4

Відпустки, передбачені Законом № 504/96-ВР

Щорічні основні відпустки

Усі працівники        

Не менше 24 календарних днів     

Ч. 1 ст. 6        

За відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору

Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин       

24 календарні дні    

Ч. 2 ст. 6        

Із збільшенням за кожні 2 відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів

Працівники, зайняті на підземних роботах і в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 м  

Ч. 3 ст. 6        

Із збільшенням на 4 календарні дні при стажі роботи на цьому підприємстві 2 роки і більше

Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин           

Ч. 5 ст. 6        

Із збільшенням за кожні 2 відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів

Інваліди III групи   

26 календарних днів           

Ч. 7 ст. 6        

Працівники, зайняті на підземних роботах і в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 м і нижче    

28 календарних днів           

Ч. 3 ст. 6        

Незалежно від стажу роботи

Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв         

Ч. 4 ст. 6        

За Списком робіт, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 570

Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин     

30 календарних днів           

Ч. 5 ст. 6        

Інваліди I та II груп           

Ч. 7 ст. 6        

Інваліди III групи   

До 26 календарних днів     

Ч. 7 ст. 6        

Особи віком до 18 років     

31 календарний день

           

Ч. 8 ст. 6        

Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та науковці          

До 56 календарних днів     

Ч. 6 ст. 6        

Відповідно до Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. № 346

Тимчасові працівники        

Пропорційно відпрацьованому ними часу

           

Ч. 9 ст. 6        

Сезонні працівники            

За Списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.97 р. № 278

Щорічні додаткові відпустки

Працівники, зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів        

До 35 календарних днів     

Ч. 1 ст. 7        

За Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад,  зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (зі змінами та доповненнями)

Працівники, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я  

П. 1 ч. 1 ст. 8

Працівники з ненормованим робочим днем      

До 7 календарних днів       

П. 2 ч. 1 ст. 8            

За списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою

Соціальна додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Жінка, яка працює і має двох дітей або більше віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинока матір, батько, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особа, яка взяла дитину під опіку   

7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів        

Ст. 19            

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів

Відпустки без збереження заробітної плати

Мати, що має двох дітей і більше віком до 15 років або дитину-інваліда      

14 календарних днів щорічно       

П. 1 ч. 1 ст. 25          

Батько, який виховує двох дітей і більше віком до 15 років без матері, або якщо мати тривалий час перебуває в лікувальному закладі

Чоловік, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці          

До 14 календарних днів     

П. 2 ч. 1 ст. 25          

Мати, батько, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину       

Визначається в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку         

П. 3 ч. 1 ст. 25          

У разі якщо дитина потребує домашнього догляду

Визначається в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку   

У разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний)

Ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною    

До 14 календарних днів щорічно  

П. 4 ч. 1 ст. 25          

Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною       

До 21 календарного дня щорічно

П. 5 ч. 1 ст. 25          

Пенсіонери за віком та інваліди III групи          

До 30 календарних днів щорічно  

П. 6 ч. 1 ст. 25          

Інваліди I та II груп           

До 60 календарних днів щорічно  

П. 7 ч. 1 ст. 25          

Особи, які одружуються     

До 10 календарних днів     

П. 8 ч. 1 ст. 25          

Працівники у разі смерті рідних по крові або по шлюбу         

До 7 календарних днів       

П. 9 ч. 1 ст. 25          

Без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад

Працівники у разі смерті інших рідних   

До 3 календарних днів       

Працівники для догляду за хворим, рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду         

Визначається у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів    

П. 10 ч. 1 ст. 25        

Працівники для завершення санаторно-курортного лікування           

Визначається у медичному висновку      

П. 11 ч. 1 ст. 25        

Працівники, допущені до складання вступних іспитів у вищі навчальні заклади   

15 календарних днів           

П. 12 ч. 1 ст. 25        

Без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад

Працівники, допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва            

Необхідна для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад     

П. 13 ч. 1 ст. 25        

Працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки  

Сумісники    

До закінчення відпустки за основним місцем роботи   

П. 14 ч. 1 ст. 25        

Ветерани праці        

До 14 календарних днів     

П. 15 ч. 1 ст. 25        

Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію       

До 24 календарних днів     

П. 16 ч. 1 ст. 25        

У перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи

Працівники, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості     

12 календарних днів           

П. 17 ч. 1 ст. 25        

Без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямку.

За наявності двох дітей або більше зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини

Працівники, яким може надаватися відпустка за сімейними обставинами та з інших причин     

Не більше 15 календарних днів на рік     

Ст. 26            

Відпустка надається на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом

Відпустки, передбачені Законом України від 28.02.91 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Особи, віднесені до категорій 1, 2            

Додаткова відпустка із збереженням заробітної плати до 14 робочих днів   

П. 22 ст. 20   

Особи, віднесені до категорії 3     

Щорічна відпустка без збереження заробітної плати до 14 робочих днів      

П. 3 ст. 22     

Відпустка надається одному з батьків, які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях зон радіоактивного забруднення

Військовослужбовці строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Обов'язкова щорічна відпустка не менше 30 діб без урахування часу проїзду         

Ст. 25            

Особи, які доглядають за дітьми, що належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, під час санаторно-курортного лікування

Необхідна кількість днів для санаторно-курортного лікування в разі недостатньої тривалості щорічної відпустки (без збереження заробітної плати)      

П. 5 ст. 30     

Визначення дітей, які належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, наведено у ст. 27 Закону № 796-XII

Жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи         

Відпустка по вагітності та пологах до 90 календарних днів до родів і 90 календарних днів після родів

П. 10 ст. 30   

Надається незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від страхового стажу та місця роботи

Відпустки, передбачені Законом України від 26.04.2001 р. № 2402-III «Про охорону дитинства»

Один з батьків дитини-інваліда чи особа, яка його заміняє     

Додаткова оплачувана відпустка до 5 днів         

Ст. 26            

Згідно зі ст. 19 Закону № 504/96-ВР за наявності декількох підстав для надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів

Відпустки, передбачені Законом України від 12.12.91 р. № 1972-XII «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»

Медичні працівники, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов'язків          

Щорічна відпустка 56 календарних днів

Ст. 27            

Працівники, зайняті наданням медичної допомоги особам, інфікованим ВІЛ або хворим на СНІД, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових досліджень з використанням інфікованого матеріалу, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики СНІДу           

Додаткова відпустка 18 календарних днів          

Ст. 29            

Робота цих працівників передбачена Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічих і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою № 1290

Відпустки, передбачені Законом України від 05.07.2001 р. № 2586-III «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»

Працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять      

Щорічна відпустка не менше 36 календарних днів       

Ч. 2 ст. 23      

Працівники протитуберкульозних закладів, які захворіли на туберкульоз внаслідок виконання службових обов'язків      

Щорічна відпустка 45 календарних днів

Ч. 3 ст. 23      

Відпустка використовується у літній або інший зручний для таких осіб час

Відпустки, передбачені Законом України від 20.12.91 р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають вислугу в календарному обчисленні, а також ті, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у рік звільнення:     

Щорічна основна відпустка          

Ч. 1 ст. 101    

до 10 років    

30 календарних днів

від 10 до 15 років    

35 календарних днів

від 15 до 20 років    

40 календарних днів

понад 20 календарних років          

45 календарних днів

Військовослужбовці, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я (крім військовослужбовців строкової військової служби)     

Щорічна додаткова відпустка, тривалість якої визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах і не може перевищувати 15 календарних днів  

Ч. 4 ст. 101    

За Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, затвердженим постановою № 1290

Військовослужбовці у випадках:  

Відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення:     

           

укладення шлюбу    

до 10 календарних днів      

Пп. 1 ч. 9 ст. 101

тяжкого стану здоров'я або смерті рідних по крові або по шлюбу:     

           

Пп. 2 ч. 9 ст. 101      

Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад

дружини (чоловіка), батька (матері), вітчима (мачухи), сина (дочки), пасинка (падчерки), рідного брата (рідної сестри) військовослужбовця, батька (матері) подружжя або особи, на вихованні якої перебував військовослужбовець         

до 7 календарних днів

інших рідних           

до 3 календарних днів

пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім'ю військовослужбовця або осіб, зазначених у пп. 2 ч. 9 ст. 101 Закону № 2011-XII

до 15 календарних днів      

Пп. 3 ч. 9 ст. 101      

в інших виняткових випадках, коли присутність військовослужбовця в сім'ї є необхідною         

до 3 календарних днів        

Пп. 4 ч. 9 ст. 101      

Надається за рішенням командира (начальника) військової частини один раз протягом календарного року

Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби        

Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення строком не більш як 15 календарних днів на рік           

Ч. 10 ст. 101  

Надається за рішенням командира (начальника) військової частини

Військовослужбовці строкової військової служби, які проходять військову службу на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забезпечення Військово-Морських Сил, Збройних сил України та Морської охорони Держприкордонслужби України          

Відпустка при проходженні строкової військової служби терміном 10 календарних днів

Ч. 12 ст. 101  

Надається за весь період проходження військової служби без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад, але не раніш як через 3 місяці проходження строкової військової служби

Відпустки, передбачені Законом України від 24.03.98 р. № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»

Ветерани військової служби         

Додаткова відпустка без збереження заробітної плати до 14 календарних днів на рік        

Ч. 13 ст. 6      

Відпустка надається як пільга

Ветерани органів внутрішніх справ

Ветерани державної пожежної охорони

Ветерани служби цивільного захисту

Ветерани Держспецзв'язку України

Відпустки, передбачені Законом України від 12.12.91 р. № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу»

Громадяни під час проходження альтернативної служби        

Щорічна оплачувана відпустка 15 календарних днів    

Ч. 5 ст. 16      

За перший рік альтернативної служби відпустка надається після відпрацьованих 11 календарних місяців

Відпустка без збереження заробітної плати до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад        

Надається за бажанням громадянина у разі смерті дружини, батька, матері (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), рідних брата, сестри

Відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше 30 календарних днів    

Надається за бажанням громадянина у разі хвороби дружини, батька, матері (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), рідних брата, сестри, які за висновком медичного закладу потребують постійного стороннього догляду

Відпустки, передбачені Законом України від 05.11.91 р. № 1789-XII «Про прокуратуру»

Прокурори, слідчі прокуратури    

Щорічна відпустка 30 календарних днів

Ч. 2 ст. 49      

Атестовані працівники прокуратури, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, а саме:            

Додаткова оплачувана відпустка:

понад 10 років         

5 календарних днів

понад 15 років         

10 календарних днів

понад 20 років         

15 календарних днів

Відпустки, передбачені Законом України від 15.12.92 р. № 2862-XII «Про статус суддів»

Судді

Щорічна відпустка 30 робочих днів         

Ч. 5 ст. 44

           

Судді, які мають стаж роботи понад 10 років     

Додаткова оплачувана відпустка 15 календарних днів

Відпустки, передбачені Законом України від 17.12.93 р. № 3745-XII «Про пожежну безпеку»

Члени добровільних пожежних дружин (команд)         

Додаткова відпустка із збереженням заробітної плати до 10 робочих днів на рік    

Ст. 29            

Відпустки, передбачені Законом України від 22.06.2000 р. № 1835-III «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»

Члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону           

Додаткова оплачувана відпустка до 5 днів         

Ст. 18            

Надаються підприємствами за поданням керівних органів громадських формувань як заохочення за рахунок власних коштів

Відпустки, передбачені Законом України від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Учасники бойових дій       

Додаткова відпустка без збереження заробітної плати до 2 тижнів на рік     

Ч. 12 ст. 12    

Відпустка надається як пільга

Інваліди війни та прирівняні до них особи        

Ч. 17 ст. 13

Учасники війни       

Ч. 12 ст. 14

Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною         

Додаткова відпустка без збереження заробітної плати до 3 тижнів на рік     

Ч. 22 ст. 16

Відпустки, передбачені Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-III «Про жертви нацистських переслідувань»

Колишні неповнолітні в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового утримання     

Додаткова відпустка без збереження заробітної плати до 2 тижнів на рік     

Ч. 12 ст. 61    

Відпустка надається як пільга

Відпустки, передбачені Законом України від 18.11.2004 р. № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни»

Діти війни    

Додаткова відпустка без збереження заробітної плати до 2 тижнів на рік     

Ст. 5  

Відпустка надається як пільга

Відпустки, передбачені Законом України від 16.12.93 р. № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»

Ветерани праці        

Додаткова відпустка без збереження заробітної плати до 2 тижнів на рік     

Ч. 6 ст. 7        

Відпустка надається як пільга

Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною       

Додаткова відпустка без збереження заробітної плати до 3 тижнів на рік     

Ч. 22 ст. 9

Відпустки, передбачені Законом України від 16.12.93 р. № 3723-XII «Про державну службу»

Державні службовці           

Щорічна відпустка 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено тривалішої відпустки  

Ст. 35            

Законодавством може передбачатися триваліша відпустка для окремих категорій державних службовців

Державні службовці, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років

Додаткова оплачувана відпустка до 15 календарних днів       

Порядок і умови надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. № 250

Відпустки, передбачені Законом України від 16.05.2008 р. № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України»

Члени Кабінету Міністрів України          

Щорічна відпустка 30 календарних днів

Ст. 57            

Відпустки, передбачені Законом України від 07.06.2001 р. № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування»

Посадові особи місцевого самоврядування        

Щорічна відпустка 30 календарних днів

Ч. 5 ст. 21      

Законами України для окремих категорій державних службовців може передбачатися триваліша відпустка; надається з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу

Посадові особи, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років     

Додаткова оплачувана відпустка до 15 календарних днів       

Ч. 6 ст. 21      

Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 250

Відпустки, передбачені Законом України від 20.09.2001 р. № 2728-III «Про дипломатичну службу»

Працівники дипломатичної служби        

Щорічна відпустка 30 календарних днів

Ч. 1 ст. 36      

Законами України для окремих категорій державних службовців може передбачатися триваліша відпустка

Працівники дипломатичної служби, які мають стаж роботи в держорганах понад 10 років         

Додаткова оплачувана відпустка до 15 календарних днів       

Ч. 2 ст. 36      

Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток, розмір допомоги на оздоровлення встановлюються Кабінетом Міністрів України

Відпустки, передбачені Законом України від 23.02.2006 р. № 3475-IV «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»

Особи рядового і начальницького складу Держспецзв'язку України, які:     

Щорічна відпустка із збереженням грошового забезпечення:  

Ч. 4 ст. 21      

мають вислугу років до 10 календарних років   

30 діб

мають вислугу років від 10 до 20 календарних років    

35 діб

мають вислугу років від 20 до 25 календарних років    

40 діб

мають вислугу років 25 календарних років і більше     

45 діб

є учасниками бойових дій та прирівняними до них особами  

45 діб

Відпустка надається незалежно від вислуги років

Особи рядового і начальницького складу Держспецзв'язку України

Додаткова відпустка

 із збереженням грошового забезпечення до 10 діб       

Ч. 7 ст. 21      

Відпустка надається за сімейними обставинами та з інших поважних причин у порядку, встановленому головою Держспецзв'язку України

Відпустки, передбачені Законом України від 17.11.92 р. № 2790-XII «Про статус народного депутата України»

Народні депутати    

Щорічна оплачувана відпустка 45 календарних днів    

Ч. 8 ст. 20      

Відпустка надається у міжсесійний період

Відпустки, передбачені Законом України від 25.03.2004 р. № 1665-IV «Про вибори народних депутатів України»

Кандидати у депутати (крім кандидата

 у депутати, який є Президентом України або народним депутатом України)         

Неоплачувана відпустка на період передвиборної агітації      

Ст. 73            

Не може бути відмовлено у звільненні від виконання виробничих або службових обов'язків за місцем роботи з наданням такої відпустки

Відпустки, передбачені Законом України від 06.04.2004 р. № 1667-IV «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»

Кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидати у депутати       

Неоплачувана відпустка на період передвиборної агітації      

Ст. 58            

Не може бути відмовлено у звільненні від виконання виробничих або службових обов'язків за місцем роботи з наданням такої відпустки

Відпустки, передбачені Законом України від 30.06.2004 р. № 1932-IV «Про Центральну виборчу комісію»

Член ЦВК     

Щорічна оплачувана відпустка 45 календарних днів    

Ч. 4 ст. 37      

Відпустка надається з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення

Відпустки, передбачені Законом України від 15.09.99 р. № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

Працівники, обрані до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації   

Додаткова відпустка до 6 календарних днів       

Ч. 7 ст. 41      

Надається на час профспілкового навчання із збереженням середньої заробітної плати за рахунок роботодавця

Відпустки, передбачені Законом України від 23.09.97 р. № 540/97-ВР «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»

Журналісти  

Щорічна відпустка 36 календарних днів

Ст. 15            

Відпустка надається за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації

До якого віку надається додаткова відпустка жінці, яка має дитину-інваліда, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері, або особі, яка усиновила дитину чи взяла під опіку?

Відповідно до Закону № 2402-III дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; дитина-інвалід – дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Отже, додаткова відпустка одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері, жінці, яка має дитину-інваліда, особі, яка усиновила дитину, надається до досягнення дитиною 18 років.

Водночас згідно з частиною другою ст. 243 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом – Сімейний кодекс) опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років.

Чи мають право працівники, які працюють на комп'ютері, на додаткову відпустку?

Статтею 8 Закону № 504/96-ВР передбачено надання додаткової відпустки за особливий характер праці окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженим постановою № 1290.

Позицією 58 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» книги 6 цього Списку передбачено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці 4 календарні дні для працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списку, затвердженого наказом Мінохорони здоров'я України, Мінпраці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку застосування Списку виробництв, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці» від 30.01.98 р. № 16 (за текстом – Порядок застосування Списку), працівникам, професії і посади яких передбачено в розділі «Загальні професії за всіма галузями господарства», додаткова відпустка надається незалежно від того, у яких виробництвах або цехах вони працюють, якщо ці професії і посади спеціально не передбачено у відповідних розділах або підрозділах Списку.

Згідно з п. 4 Порядку застосування Списку правом на додаткову відпустку користуються всі працівники виробництв, цехів незалежно від назви професії, посади, яку вони займають, якщо ці виробництва, цехи зазначено у Списку без переліку конкретних професій і посад.

Відповідно до частини другої ст. 8 Закону № 504/96-ВР конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Порядком застосування Списку передбачено, що додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, цехів, професій і посад.

Для визначення характеру виконуваних робіт і часу зайнятості працівника в умовах особливого характеру праці слід керуватися посадовою інструкцією працівника.

Чи може працівник, який має право на додаткову оплачувану відпустку за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів, отримати додаткову відпустку за особливий характер праці (робота на комп'ютері)?

Відповідно до ст. 10 Закону № 504/96-ВР щорічна додаткова відпустка, передбачена ст. 7 та пунктами 1 і 2 частини першої ст. 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником.

Отже, працівник може обрати лише один вид додаткової відпустки – за ненормований робочий день тривалістю до 7 календарних днів чи за особливий характер праці (робота на комп'ютері) до 4 календарних днів.

Яка найбільша тривалість основної та додаткової відпусток?

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї. При цьому загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

З якою метою складається графік відпусток і який порядок його складання?

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власниками підприємств за погодженням з профспілковим комітетом чи іншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво. Законом № 504/96-ВР не встановлено строку затвердження графіків надання відпусток, проте на сьогодні діють Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС 20.07.84 р., п. 20 яких передбачено, що графіки надання відпусток складаються на кожний робочий рік не пізніше 5 січня.

При складанні графіка враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і наявність можливостей для відпочинку. Графіки відпусток мають доводитися до відома всіх працівників, бажано під підпис.

У графіках відпусток зазвичай не встановлюється конкретна дата початку відпустки, а визначається місяць початку використання відпустки або два місяці: місяць початку відпустки і місяць її закінчення.

Дата початку відпустки в межах, установлених графіком, погоджується між працівником і власником. При цьому на власника покладається обов'язок повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Якщо у графіку відпусток зазначено конкретні дати початку відпусток працівників, то окремо повідомляти їм ці дати не треба.

У разі якщо власником не попереджено працівника про час надання йому відпустки, щорічна відпустка згідно з п. 1 ст. 11 Закону № 504/94-ВР на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період.

Які категорії працівників мають право на одержання відпусток у зручний для них час?

При складанні графіка надання відпусток необхідно враховувати, що ст. 10 Закону № 504/96-ВР деяким категоріям працівників надано право на одержання відпустки за їх бажанням у зручний для них час, а саме:

особам віком до 18 років;

інвалідам;

жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

жінкам, які мають двох дітей і більше віком до 15 років або дитину-інваліда;

одиноким матерям (батькам), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одну дитину або більше віком до 15 років за відсутності батьків;

дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII;

батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу.

Бажання працівника щодо надання відпустки також ураховується в інших випадках, передбачених законами № 796-XII та № 203/98-ВР.

Так, відповідно до Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорій 1, 2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, і одному з батьків дітей, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надано право використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік.

Відповідно до ст. 6 Закону № 203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони надано право використання чергової відпустки за місцем роботи у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки без збереження заробітної плати терміном до 14 календарних днів на рік.

Чи можна отримати щорічну відпустку, якщо не закінчився шестимісячний строк безперервної роботи на підприємстві?

Тривалість відпустки працівникам, які виявили бажання отримати її до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи і не мають пільг, визначається пропорційно відпрацьованому часу.

Наприклад, працівницю оформлено на роботу 16 березня 2009 р. Вона йде у відпустку до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи – з 22 червня 2009 р.

Визначаємо тривалість відпустки. Для цього обчислюємо стаж роботи на підприємстві, що дає право працівнику на відпустку.

За період роботи з 16 березня по 22 червня 2009 р. кількість календарних днів (далі – к. дн.) без урахування святкових і неробочих становить 93.

Визначаємо кількість днів відпустки, що припадає на фактично відпрацьований час:

24 к. дн. : (365 к. дн. – 10 к. дн.) = 0,067606,

де 24 к. дн. – тривалість щорічної відпустки, 365 к. дн. – кількість календарних днів у році, 10 к. дн. – кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом – КЗпП)).

Визначаємо кількість днів відпустки, яку може бути надано працівнику в даному випадку:

93 к. дн. х 0,067606 = 6 к. дн.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть надаватися працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Які категорії працівників мають право на отримання відпустки у перший рік роботи до закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві?

При складанні графіків надання відпусток необхідно враховувати, що щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. До таких працівників належать:

жінки, які мають двох дітей і більше віком до 15 років або дитину-інваліда;

інваліди;

особи віком до 18 років;

чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

особи, звільнені після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

сумісники – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

працівникам, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку. За наявності двох дітей або більше зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;

в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором. Такі випадки, зокрема, передбачено ст. 38 Закону «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.98 р. № 103/98-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої випускникам професійно-технічних навчальних закладів денної форми навчання, що навчалися 10 місяців і більше, надається оплачувана відпустка підприємством, установою, організацією протягом перших трьох місяців роботи.

Право на використання відпустки до закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві передбачено й іншими законами, зокрема ст. 6 Закону № 203/98-ВР, відповідно до якої таке право надано особам, на яких поширюється чинність цього Закону.

Крім того, таке право може передбачатись колективним чи трудовим договором згідно зі ст. 10 Закону № 504/96-ВР.

Чи може надаватися щорічна відпустка працівнику, який отримав на попередньому місці роботи компенсацію за невикористану відпустку, у разі якщо не закінчився шестимісячний строк його безперервної роботи на підприємстві?

Відповідно до п. 16 ст. 25 Закону № 504/96-ВР працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, надається в обов'язковому порядку за бажанням працівника лише відпустка без збереження заробітної плати – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.

Щорічна відпустка до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи такому працівнику визначається пропорційно відпрацьованому часу.

Які періоди роботи включають до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку?

Щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

При обчисленні стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, необхідно керуватися порядком, визначеним ст. 9 Закону № 540/96-ВР, відповідно до якого до стажу роботи, що дає право працівнику на щорічну відпустку, зараховуються такі періоди:

час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка. Слід зазначити, що до стажу роботи зараховується і час роботи на умовах неповного робочого дня. Крім того, під фактичною роботою розуміють реальне виконання працівниками трудових обов'язків;

час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), а також час виконання державних і громадських обов'язків (перебування військовозобов'язаних на військових зборах; виконання депутатом місцевої ради обов'язків депутата, у тому числі участь у роботі сесій ради; час виконання обов'язків народного засідателя тощо); час відсторонення від роботи зі збереженням заробітної плати; час щорічних основної та додаткових відпусток; час навчальної відпустки з повною чи частковою оплатою тощо;

час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (час цієї відпустки до стажу роботи, що дає право на відпустку, не зараховується);

час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада), і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону № 504/96-ВР, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – до досягнення дитиною 16-річного віку;

час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше ніж 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів (йдеться не лише про випадки направлення на навчання працівника підприємства, установи, організації за погодженням сторін і повернення працівника на попереднє місце роботи, а й про інші випадки навчання, яке безпосередньо передувало оформленню на роботу на підприємство);

час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників. Зазначене не стосується осіб, які не звільнялися, а були направлені на вивчення нових професій (спеціальностей) з метою продовження роботи на тому самому підприємстві. Якщо ж особа, що підлягає вивільненню, направляється на вивчення іншої професії (спеціальності) підприємством, з якого працівник підлягає вивільненню, то в цьому разі трудові відносини зберігаються і час навчання слід зараховувати до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку;

інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Які періоди роботи включають до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку?

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 Закону № 504/96-ВР), зараховуються:

час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці. Якщо працівник переведений на роботу, яка дає право на додаткову відпустку, а потім йому надається щорічна основна відпустка, то до стажу роботи, що дає йому право на додаткову відпустку, зараховуватиметься лише та частина основної відпустки, яка надавалася за період роботи, що дає право на додаткову відпустку;

час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Як розраховується стаж роботи, що дає право на відпустку працівнику, звільненому за переведенням на іншу роботу?

До стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, працівника, переведеного на роботу на інше підприємство, який повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Чи можна перенести щорічну відпустку на інший період?

Щорічну відпустку за ініціативою власника або уповноваженого ним органу як виняток може бути перенесено на інший період лише за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частину відпустки тривалістю не менше ніж 24 календарні дні буде використано в поточному робочому році.

Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника у його інтересах, а також за ініціативою власника підприємства встановлено ст. 11 Закону № 504/96-ВР.

Отже, щорічну відпустку на вимогу працівника може бути перенесено на інший період у разі:

порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки;

несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Щорічну відпустку може бути перенесено на інший період або продовжено в разі:

тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. Якщо до моменту початку відпустки працівнику видано листок непрацездатності, початок відпустки має переноситися на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності був непрацездатний;

виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

настання терміну відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва.

При перенесенні щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Навіть при продовженні відпустки невикористана частина щорічної відпустки не використовується працівником на свій розсуд, а має надаватися працівнику шляхом видання власником наказу про це. Сторони мають право погодити і питання перенесення відпустки у подібних випадках на інший період.

Чи може відпустка бути поділеною на частини?

На прохання працівника та за наявності згоди власника щорічну відпустку може бути поділено на частини. Це можливо за умови що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж 14 календарних днів, при цьому законодавством не зазначається, яка частина відпустки має бути використана першою.

Наприклад, тривалість основної щорічної відпустки на підприємстві – 24 календарні дні і 7 календарних днів – тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день. Працівник може за бажанням поділити відпустку на 18 і 13 календарних днів або на 14, 10 і 7 календарних днів і в першу чергу використати необхідну йому частину відпустки.

Який порядок надання відпустки сумісникам?

Виконання працівником крім основної іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом вважається сумісництвом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за основним місцем роботи не потрібно.

Керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюється на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку за основним місцем роботи не враховується.

Щодо щорічної відпустки за основним місцем роботи, то сумісники відповідно до п. 6 ст. 10 Закону № 504/96-ВР за бажанням мають право на отримання одночасно щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві, де працюють за сумісництвом.

У разі якщо тривалість відпустки, наданої підприємством, на якому працівник працює за сумісництвом, менше, ніж тривалість відпустки за основним місцем роботи, йому відповідно до п. 14 ст. 25 Закону № 504/96-ВР в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

У яких випадках може надаватись відпустка без збереження заробітної плати?

Відпустка без збереження заробітної плати може надаватися працівнику за сімейними обставинами або з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше ніж 15 календарних днів на рік.

Які особливості оформлення наказу (розпорядження) про надання відпустки?

Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам відповідно до чинних законодавчих актів і положень, колективних договорів, контрактів і графіків відпусток, видається наказ (розпорядження) про надання відпустки у двох примірниках, причому перший залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії.

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці за ф. № П-2 працівника, а бухгалтерія здійснює відповідні розрахунки. При наданні відпустки без оплати разом із зазначенням кількості днів відпустки зазначається «без оплати».

У разі якщо у відпустку йде група працівників, складається список про надання відпусток. Відділ кадрів на підставі записки чи списку про надання відпустки зазначає в особовій картці працівника дані про відпустку, а розрахунковий відділ бухгалтерії робить розрахунок відпускних.

Наталія Кирієнко    

Завідувач відділу «Вісника»

«Вісник податкової служби України», травень 2009 р., № 19 (543), с. 14 (www.visnuk.com.ua)

Дата підготовки 22.05.2009

Журнал «Вісник податкової служби України»

           

                                   Головна    Зробити стартовою   Мапа сайту   Написати листа

                        приймальня

+38 (0382) 76-57-49             

           

  Управління юстиції

  Повноваження органів юстиції

  Інформація про управління

  Керівництво

  Структура управління

  Територіальні управління

  Прийом громадян керівництвом

  Вакансії

  Нормативно - правові акти Головного управління юстиції

  Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Хмельницькій області

  Відділ державної реєстрації актів цивільного стану

  Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

  Сектор державної реєстрації юридичних осіб, легалізації об’єднань громадян та державної реєстрації друкованих засобів масової інформації

  Єдиний Реєстр громадських формувань

  Державний реєстр друкованих ЗМІ та інформаційних агенств

  Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

  Запит на отримання публічної інформації

  Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області

  Законодавча база

  Відділ примусового виконання рішень

  Відділ організації та контролю за виконанням рішень

  Сектор аналітики та статистики

   Територіальні відділи

  Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень

  Система реалізації конфіскованого та арештованого майна

  Графік прийому громадян

  Примусове виконання рішень судів та інших органів

  Нотаріат

  Державні нотаріальні контори

  Хмельницькій обласний державний нотаріальний архів

  Приватні нотаріуси

  Інформація для нотаріусів

  Корисна інформація

  Телефони прямої ’гарячої’ лінії

  Доступ до публічної інформації

  Офіційні друковані видання Міністерства юстиції України

  Правові громадські приймальні

  Адміністративні послуги, що надаються головним та територіальними управліннями юстиціїї області

  Доступ до правосуддя

  Роз’яснення законодавства

  Запобігання корупції

  Локальні реєстри адвокатів

  Порядок одержання путівок за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

  

  Безоплатна первинна правова допомога

  

  Урядова "гаряча лінія" 0-800-507-309

  Архів новин

«          Січень 2014   »

Пн       Вт       Ср       Чт        Пт       Сб       Нд

                        1          2          3          4          5

6          7          8          9          10        11        12

13        14        15        16        17        18        19

20        21        22        23        24        25        26

27        28        29        30        31

  Контакти

29000, Україна, м. Хмельницький,

вул. Грушевського, 87

тел. +38 (0382) 76-57-49

факс +38 (0382) 76-57-49

email: info@justice.km.ua

           

                        Особливості надання окремих видів відпусток, 2010 рік         

              Головна » Кадрова робота » Методичні рекомендації та роз’яснення          

           

                                                                        Методичні рекомендації

                                                                                       на тему:

                                                   „Особливості надання окремих видів відпусток”

 

Розроблені відділом кадрової

роботи та державної служби

 Схвалені рішенням колегії

 Головного управління юстиції

 у Хмельницькій області

 від  27 травня  2010 року

Ст.45 Конституції України закріплює положення, згідно якого кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки.

Детальніше умови, порядок і тривалість  надання працівникам відпусток визначаються Кодексом законів про працю України, Законом України „Про відпустки” та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до ст.2 ЗаконуУкраїни„Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Стаття 4 Закону України „Про відпустки” передбачає такі види відпусток:

1)    щорічні відпустки:

-       основна відпустка;

-       додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами  праці;

-       додаткова відпустка за особливий характер праці;

-       інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2)    додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3)    творча відпустка;

4)    соціальні відпустки:

-       відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

-       відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

-       додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5)    відпустки без збереження заробітної плати.           

Щорічні основна та додаткова відпустки надаються працівникові таким чином, аби їх було використано до закінчення робочого року. При цьому  додаткова відпустка за бажанням працівника, може бути приєднана до основної.

Черговість надання відпусток працівникам визначається  графіком, який затверджується начальником управління і доводиться до відома всіх працівників. При їх складанні враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

 Для надання відпустки працівникові слід звернутися з відповідною письмовою заявою на ім'я керівника установи не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну для можливості здійснення всіх необхідних погоджень та нарахування коштів.

                           ЩОРІЧНІ ВІДПУСТКИ

        Тривалість відпусток, визначених ст.4 Закону України «Про відпустки», розраховується у календарних днях.

Проте при визначенні тривалості щорічних та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, не враховують святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП України), до яких належать:

1 січня – Новий рік;

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День Перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня – День Незалежності України;

один день (неділя) – Пасха (Великдень)

один день (неділя) – Трійця

Згідно з ч.3 ст.67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

         Оскільки в разі збігу святкового чи неробочого дня з вихідним днем переноситься вихідний день, то вихідний день, відповідно до Закону України „Про відпустки”, включається в тривалість відпустки як будь-який інший календарний день.

      Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних

дні за  відпрацьований  робочий  рік,  який відлічується з дня укладення трудового договору.

       Разом з тим ст.6 передбачає випадки збільшення тривалості такої відпустки, зокрема інвалідамI–IIгрупнадається щорічна основна відпустка 30 календарних днів, інвалідиIIIгрупи– 26 календарних днів, особам віком до 18 років – 31 календарний день.

      Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцямнадається щорічна  відпустка  тривалістю 30  календарних  днів,

 якщо  законодавством  не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.  

Разом з тим керівникам органів виконавчої влади та інших органів надане право відповідно до пп.3 п.2  постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.06  №268

у межах встановленого фонду оплати праці надавати працівникам допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

         У разі поділу щорічної відпустки на частини зазначена допомога виплачується працівнику один раз при наданні однієї будь-якої із частин щорічної основної відпустки.

            Згідно ч.5 ст. 10 Закону України «Про відпустки», право працівника на щорічні основну  та  додаткові  відпустки повної  тривалості  у  перший  рік  роботи

настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові відпустки до шестимісячного терміну безперервної роботи її тривалістьвизначається пропорційно до відпрацьованого часу.

         Але за бажанням працівника, згідно зі ст.10 Закону України „Про відпустки”, щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві можуть надаватися:

1)  жінкам – перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

2)  жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

3)  інвалідам;

4)  особам віком до 18 років;

5)  чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами;

6)  особам, звільненим після проходження строкової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення їх прийняли на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

7)  сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

8)  працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

9)  працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

10)працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

11)батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна основна відпустка або її частина ( не менш ніж 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

            Згідно ст. 12 Закону про відпустки на прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості, але при умові,

що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові,

як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

            Якщо працівник бажає частину щорічної відпустки замінити грошовою компенсацією, то при цьому слід звернути увагу на те, щоб тривалість наданої

щорічної та додаткової відпусток не була меншою ніж 24 календарних дні.

      Відповідно до ст. 9 Закону про відпусткидо стажу  роботи,  що  дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

     1)  час  фактичної  роботи  (в тому числі на умовах неповного робочого   часу)   протягом   робочого  року,  за  який  надається відпустка; 

     2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з  законодавством  зберігалися  місце  роботи  (посада)  та заробітна плата повністю

або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного  прогулу,  спричиненого  незаконним   звільненням   або переведенням на іншу роботу);

     3) час,  коли  працівник  фактично  не  працював,  але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному   соціальному  

страхуванню,   за   винятком   частково оплачуваної відпустки для догляду за  дитиною  до  досягнення  нею трирічного віку;

     4)  час,  коли  працівник  фактично  не  працював, але за ним зберігалося   місце   роботи  (посада)  і  йому  не  виплачувалася заробітна  плата  у  порядку, 

визначеному  статтями 25 і 26 цього Закону,  за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду  за  дитиною до досягнення нею шестирічного віку,

а в разі якщо  дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до  досягнення  дитиною шістнадцятирічного віку;

     5)  час  навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10  місяців  на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

     6) час   навчання   новим  професіям  (спеціальностям)  осіб, звільнених у зв'язку  із  змінами  в  організації  виробництва  та праці,   у   тому   числі   з   ліквідацією, 

 реорганізацією  або перепрофілюванням підприємства,  скороченням чисельності або штату працівників;

     7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

 Згідно ч.2 ст. 9 Закону про відпустки, якщо  працівник,  переведений на роботу на інше підприємство, повністю  або  частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки  і  не  одержав  за них грошову компенсацію, то до стажу роботи,  що  дає  право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час,  за  який  він  не  використав ці відпустки за попереднім  місцем  роботи. 

ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ

             До стажу роботи,  що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються:

     1) час фактичної роботи із шкідливими,  важкими умовами або з особливим характером праці,  якщо працівник зайнятий у цих  умовах не  менше  половини

 тривалості  робочого  дня,  встановленої  для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

     2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

     3) час   роботи   вагітних  жінок,  переведених  на  підставі медичного висновку на легшу  роботу,  на  якій  вони  не  зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

 

Додаткова відпустка для державних службовців ЗА ВИСЛУГУ років

             Відповідно до ч.2 ст. 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям,  які  мають  стаж  роботи  в  державних органах  понад 10 років, 

надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. 

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 №250  „Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток” тривалість додаткової оплачуваної відпустки державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, становить 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік, але не може перевищувати 15 календарних днів.

         Державні службовці зі стажем роботи:

10 років – 5 календарних днів;

11 років – 7 календарних днів;

12 років – 9 календарних днів;

13 років – 11 календарних днів;

14 років – 13 календарних днів;

15 років – 15 календарних днів.

         Ця додаткова  відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною відпусткою відповідно до графіка відпусток або за згодою сторін окремо від неї.

         Таким чином, право державних службовців на додаткову оплачувану відпустку, її тривалість, а також виплата грошової компенсації за невикористану таку відпустку залежить від стажу державної служби, а не від відпрацьованого часу у відповідному робочому році.

            У разі використання додаткової відпустки за стаж державної служби чи її компенсації за попереднім місцем роботи, за новим місцем роботи вона не надається.

            Відпустки «чорнобильцям»

            Згідно п.22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

від 28.02.1991р. №796 особам, віднесеним до категорії 1-2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надано право на використання чергової відпустки

в зручний для них час, а також на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік. Проте, враховуючи, що  згідно

 з ч.1 ст.5 Закону України «Про відпустки» тривалість відпусток, в тому числі визначених іншими законами, розраховується виключно в календарних днях, тому й тривалість

додаткової відпустки «чорнобильцям» повинна перерахуватись в календарні дні  і, відповідно, становити 16 календарних днів.

            Дана відпустка є гарантованою державною пільгою, тобто її надання є обов'язкове. Ненадання відпустки може розглядатися як порушення трудового законодавства

 з накладанням на винних посадових осіб адміністративного штрафу.

У випадку, коли святкові та неробочі дні припадуть на час вищезгаданої додаткової відпустки, вона не буде подовжена на ці дні. Не передбачено перенесення на інший період або продовження і в разі тимчасової непрацездатності  працівника – «чорнобильця» під час такої відпустки.

Середній заробіток за час відпусткиповинен виплачуватися не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (ст.21 Закону про відпустки).

 Дана відпустка має бути використана протягом календарного року. Вона не ділиться на частини, не переноситься на наступний рік і не підлягає грошовій компенсації.

У випадку, коли працівникові була надана така додаткова відпустка у кінці 2010 року і частина її припала на 2011 рік, це вважатиметься відпусткою за 2010 рік. У 2011 році працівник матиме право на неї повної тривалості (Лист Міністерства праці та соціальної політики України 14.06.2006 N 206/13/116-06).

            Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням

Ст. 216 КЗпП України та ст.15 Закону України „Про відпустки” визначено право на додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі працівників, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання. Тривалість такої відпустки залежить від деяких чинників: форми й курсу навчання, рівня акредитації навчального закладу тощо.

         Надаються такі відпустки в календарних днях упродовж навчального, а не календарного року. Відпустки у зв'язку з навчанням не діляться на частини, не переносяться на інший період, не продовжуються на кількість святкових та неробочих днів, не виплачується компенсація за невикористані дні. При цьому оплачуються всі (календарні) дні відпустки відповідно до виклику на сесію.

Тривалість навчальних відпусток на період :

 1) настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому і другому курсах у вищих навчальних закладах:

IіIIрівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 10 календарних днів,

IIIіIVрівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів,

незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчання – 30 календарних днів;

2) настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:

IіIIрівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів;

IIIі IVрівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 30 календарних днів,

незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчання – 40 календарних днів;

3) державних іспитів:

вузів усіх рівнів акредитації – 30 календарних днів;

4)підготовки та захисту дипломного проекту (роботи):

IіIIрівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 2 місяці,

IIIі IVрівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 4 місяці,

IіIIрівнів акредитації з заочною формою навчання – 2 місяці,

IIIі IVрівнів акредитації з заочною формою навчання – 4 місяці,

 Набувачам другої (наступної) освіти – 4 місяці.

  Статтею 202 КЗпП України на керівника покладено обов'язок створювати працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, умови для поєднання роботи з навчанням. Керівник  зобов'язаний надавати працівникові відпустку у зв'язку з навчанням саме в час, визначений вищим навчальним закладом, при цьому не має права відмовити працівнику в наданні відпустки у разі виробничої необхідності.

Якщо працівник, який успішно навчається без відриву від виробництва у вищому навчальному закладі, одержить від навчального закладу довідку-виклик на сесію в період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, він має право звернутись до керівництва підприємства з проханням надати йому додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням. Для цього потрібно написати заяву про припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та надання відпустки у зв'язку з навчанням на період сесії на підставі довідки-виклику вищого навчального закладу.

На період сесії чи підготовки та захисту дипломної роботи відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути надано іншому працюючому родичу, який фактично доглядатиме за дитиною. Після закінчення додаткової відпустки у зв'язку з навчанням мати дитини знову може оформити відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах надається працівникові на підставі відповідної заяви та довідки - виклику навчального закладу в терміни, визначені вищим навчальним закладом.

         В довідці-виклику мають бути зазначені:

- номер і дата видачі;

- найменування і рівень акредитації навчального закладу;

- форма навчання (вечірня, заочна);

- курс і спеціальність (факультет, відділення), на якому навчається студент;

- прізвище, ім'я та по батькові студента;

- підстава для виклику (екзаменаційна сесія, складання держіспитів, захист дипломного проекту та ін.);

- період сесії, визначений навчальним планом освіти;

- інформація про успішність студента.

 Не надається оплачувана навчальна відпустка працівникам з низькою навчальною успішністю.

Приймаючи заяву та довідку-виклик, необхідно перевірити, щоб наведені в них періоди сесії збігалися. Необхідно простежити, щоб тривалість навчальної відпустки, наданої працівнику протягом навчального року, не перевищувала тривалості, встановленої в статті 15 Закону України „Про відпустки”.

Оскільки тривалість навчальної відпустки встановлюють навчальні заклади згідно з навчальним планом, вона може бути меншою, ніж гарантовано законодавством для відповідного року навчання. Але за невикористані дні навчальної відпустки, на відміну від щорічної, грошової компенсації не виплачують (у т.ч. і при звільненні).     Відпускні за період навчальної  відпустки виплачують в загальному порядку – за 3 дні до початку відпустки.

      Відповідно до ст. 212КЗпПУкраїни, працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від  виробництва, щорічні відпустки за

їх бажанням приєднуються до часу  проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки

і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

     Працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах без відриву  від  виробництва  та  бажають приєднати відпустку до часу проведення 

настановних  занять,  виконання  лабораторних   робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт,

передбачених навчальною програмою, щорічні відпустки  повної  тривалості  за  перший  рік роботи надаються до настання шестимісячного  терміну

 безперервної  роботи  на  даному підприємстві, в установі, організації.

 Творча відпустка

 Творчу відпустку ст. 16 Закону Україні «Про відпустки» передбачено для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника,  монографії, довідника тощо, тобто для наукової праці. Але претендувати на них можуть тільки ті працівники (за основним місцем їх роботи), які успішно поєднують основну діяльність із науковою роботою. Тривалість таких відпусток становить:

-          до 3-х місяців – для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук; для написання підручника чи наукової праці;

-          до 6-ти місяців для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук;

Основними документами для надання творчої відпустки є:

1)  заява працівника;

2)  рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладуIII–IVрівнів акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки;

3)  довідки видавництва про включення підручника (наукової праці) до плану випуску видань на поточний рік (для відпустки щодо написання підручника).

Надання творчої відпустки оформлюється наказом керівника.

Творчу відпустку не надаютьдля закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили відповідну аспірантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.

Якщо наукову працю створює авторський колектив, то у творчу відпустку йде один із його членів за письмовою згодою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Якщо творча відпустка збігається з основною щорічною, то підприємство не зобов'язане переносити останню, але може це зробити за бажанням працівника. Творчі відпустки не можна ділити, переносити, а невикористані її дні не компенсують.

 СОЦІАЛЬНІ ВІДПУСТКИ

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

Оплачувану відпустку по вагітності і пологах передбачено ст. 17 Закону про відпустки. Ця відпустка надається жінкам на підставі листка непрацездатності,  завіреного підписом і печаткою лікаря, а також печаткою установи охорони здоров'я «для листків непрацездатності», який має бути наданий за місцем роботи без зволікання.

Її тривалість(70 календарних днів до пологів та 56 (70) календарних днів після пологів) обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Якщо жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років і в цей же час очікує другу дитину (вагітна), листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами видається їй на загальних підставах.

Якщо відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається жінці в період її тимчасової непрацездатності з інших причин, то поточний листок непрацездатності закривається і від дня початку цієї відпустки  видається інший листок непрацездатності – по вагітності і пологах. Кожен з цих листків оплачується.

Незалежно від відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за жінкою зберігається право на щорічну відпустку (основну та/або додаткову).  Тобто жінка має право використати щорічну відпустку як до відпустки по вагітності та пологах, так і зразу після її закінчення за умови якщо вона ще не використала щорічну відпустку за відповідний період роботи.

 2. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

 Надається за заявою жінки (додається копія  свідоцтва про народження дитини)  або осіб, зазначених у ч. 3 ст.18 Закону України „Про відпустки”, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у ч.3 ст.18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Слід зазначити, що жінка, яка перебуває у зазначеній відпустці, має право у будь-який час перервати дану відпустку та приступити до роботи. При цьому видається відповідний наказ на підставі її заяви.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівникові, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

 3.Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Право на додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів згідно зі ст.19 Закону України „Про відпустки” мають працюючі:

1)    жінка,  у якої є 2 та більше дітей віком до 15 років;

2)    жінка, яка має дитину-інваліда;

3)    жінка, яка усиновила дитину;

4)    одинока мати;

5)    батько, який виховує дитину без матері (у тому числі, коли мати  тривалий час знаходиться у лікувальному закладі);

6)    особа, яка взяла дитину під опіку.

Перелічені вище особи отримують такі відпустки незалежно від права на щорічну відпустку. Право на них виникає кожного календарного року, отже тривалість такої відпустки не пов'язана з відпрацьованим періодом.

Поняття «одинока мати» означає:

-          жінка, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;

-          вдова;

-         жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на одержання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Батька лише тоді може бути визнано таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або живе разом з дитиною, або є інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.

         Для підтвердження факту, що батько не бере участі у вихованні дитини, може бути пред'явлено, наприклад, довідку з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, рішення органів опіки та піклування або суду щодо виховання батьком дитини тощо.

Жінка, яка має дітей від особи, з якоюне перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі (тобто перебуває у цивільному шлюбі), але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на таку відпустку не має.

        Одинока  мати має право на таку відпустку до досягнення дитиною віку 18 років, якщо згідно із законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

            Якщо одинока мати з якихось причин не скористається своїм правом на таку відпустку в році досягнення дитиною 18-річного віку або за кілька попередніх років, вона матиме право на її одержання або компенсацію при звільненні.

         Законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

         Для одержання додаткової оплачуваної відпустки одинока мати зобов'язана надати такі документи:

-          свідоцтво про народження дитини та довідку органів реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини;

-          свідоцтво про укладання шлюбу і свідоцтво про смерть чоловіка - для підтвердження факту, що жінка є вдовою;

-          свідоцтво про розірвання шлюбу -  для підтвердження факту, що жінка розлучена.

Іноді працівник одночасно може відноситись до декількох категорій. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Наприклад, жінка, яка усиновила дитину, і одночасно є одинокою матір'ю (вдовою), має право на таку відпустку за двома підставами –«жінка, яка усиновила дитину» і  «одинока мати». Наявність в одинокої матері двох дітей, з яких одна дитина – інвалід, дає право на цю відпустку за двома підставами Проте якщо підстави співпадають, може застосовуватися лише одна з них (наприклад, одинока мати має дитину-інваліда – застосовується одна з підстав).

            З досягненням  одним із двох (двома із трьох і т.д.) дітей 15 років жінка, яка має право на таку відпустку,  втрачає його з дати, коли це сталося, навіть якщо у відповідному році вона ще не користувалася такою відпусткою.

         Відпустку працівникам, які виховують дітей, надають незалежно від того, якої тривалості в працівника щорічна (основна та додаткова) відпустка. Тобто навіть якщо сукупність щорічних основної та додаткової відпусток становитиме максимально допустиму тривалість - 59 календарних днів, працівник у календарному році може взяти ще  10 (17) днів соціальної відпустки на дітей.

         На дану відпустку не поширюються деякі правила, встановлені для щорічних відпусток - роботодавцю не дозволено відкликати працівника.

         Якщо працівник змінив місце роботи, то на новому підприємстві протягом цього року він не піде у вищезазначену відпустку, адже при звільненні йому повинні були видати компенсацію. Законодавство  не передбачає перерахування цієї компенсації на нове місце роботи навіть у разі переведення.

ВІДПУСТКИ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Трудове законодавство виділяє два види відпустки без збереження заробітної плати – обов'язкове (ст.25 КЗпП) і за домовленістю сторін (ст.26 КЗпП).

             Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку:

1)    матері або батьку, який виховує дітей без матері ( в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2)    чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3)    матері або іншим особам, зазначеним у  частині 3 ст.18 та частині 1 ст.19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6- річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку;

4)    ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

5)    особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6)    пенсіонерам за віком та інвалідам 3 групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7)    інвалідам 1 та 2 групи -  тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

8)    особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;

9)    працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10)працівникам для догляду за хворим рідним по крові або шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

11)працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12)працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

13)працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження  вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

14)сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

15)ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16)працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацією, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік .

При наданні цієї відпустки обов'язково, щоб сторони дійшли спільної згоди щодо відпустки, тобто самого бажання працівника тут замало.

Незалежно від того, надають відпустку в обов'язковому порядку чи за домовленістю сторін, працівнику треба написати заяву на ім'я керівника підприємства, де слід пояснити, чому він бере відпустку без збереження заробітної плати.

ПЕРЕНЕСЕННЯ ВІДПУСТКИ

За бажанням працівника

           Перенесення щорічної відпустки дозволяється або за вимогою працівника, або за домовленістю між працівником і власником.

     Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

1)    порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки  (ч.11 ст.10 Закону „Про відпустки”);

2)    несвоєчасної виплати роботодавцем відпускних (згідно зі ст.21 Закону „Про відпустки” їх виплачують як мінімум  за три дні до початку відпустки).

 Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1)   тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої листком непрацездатності;

2)  виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо за законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням зарплати;

3)    настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

4)    збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

2. За ініціативою роботодавця

 Перенесення відпустки відбувається за виняткових обставин,  коли щорічна відпустка в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на діяльності підприємства, однак працівник має використати в поточному році не менше 24 календарних дні.

      У разі перенесення щорічної відпустки новий її термін встановлюють за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Змінюється графік відпусток виключно на підставі письмової згоди працівника та за погодженням з профспілкою.

Роботодавцям заборонено не надавати працівникові щорічну відпустку повної тривалості упродовж двох років поспіль. Така  заборона вже для першого року діє щодо осіб віком до 18 років та працівників, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

 Переривання відпустки за ініціативою працівника

           Для переривання відпустки потрібна обов'язкова згода власника, а працівникові слід виконати вимоги ст.12 Закону „Про відпустки” (основна безперервна частина щорічної відпуски має бути не меншою 14 календарних днів). В іншому випадку роботодавець відмовить. Наперед сплачені відпускні врахують при оплаті праці за наступні відпрацьовані дні.

 Порядок відкликання з відпустки

           Відкликання з  відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою. Невикористану відпустку переносять на інший період – за домовленістю між працівником та роботодавцем.

У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням суми, що пішла на оплату невикористаної частини відпустки.

 Відмова працівника йти у відпустку в передбачений графіком відпусток період чи в будь-який інший час

          Водночас згідно зі ст.2  Закону України „Про відпустки” право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

         Небажання працівника використати щорічну відпустку повної тривалості і його вимога надати грошову компенсацію враховані у ст.24 Закону про відпустки. У частині 4 цієї статті зазначено, що за бажанням працівника частину щорічної відпустки цілком правомірно замінити грошовою компенсацією, однак тривалість фактично використаної працівником частини щорічної відпустки не може бути меншою ніж 24 календарних дні.

         Законодавством також не передбачено терміну давності, після якого працівник утрачає право на щорічні відпустки, не містить заборони працівникові використовувати щорічні відпустки, які йому не було своєчасно надано роботодавцем за попередні роки. У разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

ПРАВО НА ВІДПУСТКИ В РАЗІ ЗВІЛЬНЕННЯ

      Відповідно до ст. 3Закону України «Про відпустки»за бажанням   працівника   у   разі   звільнення  (крім звільнення за порушення

трудової дисципліни) йому має бути  надано невикористану відпустку з наступним звільненням.  Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.     

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням  строку трудового  договору  невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й  тоді,

коли  час  відпустки  повністю  або  частково перевищує  строк  трудового  договору.  У  цьому  випадку чинність трудового договору продовжується

до закінчення відпустки.

СПИСОК ВИКРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція  України від 28.06.1996р.

Кодекс законів про працю України від 10.12.71 (із змінами і доповненнями).

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996р. (із змінами і доповненнями).

Закон України «Про державну службу»  від 16.12.1993р.(із змінами і доповненнями).

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796

Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток” від  27.04.1994  №250

Лист Міністерства праці та соціальної політики України 14.06.2006 № 206/13/116-06

Лист Міністерства праці та соціальної політики України 04.06.2007 № 132/13/133-07         

Версія до друку                    Начальник Головного управління юстиції у Хмельницькій області

Продан Неля Василівна

  Анонси подій

28 січня у Головному управлінні юстиції буде проведено пряму телефонну «гарячу» лінію

24 Січня 2014 р.

30 січня відбудеться семінар для працівників юридичних служб

21 Січня 2014 р.

Основні заходи, що проводитимуться Головним управлінням юстиції з 27 по 31 січня 2014р.

24 Січня 2014 р.

  Довідкова інформація

  Діловодство

  Систематизація законодавства

  Міжнародно-правове співробітництво

  Кадрова робота

  Правова робота

  Правова освіта

  Державна реєстрація нормативно-правових актів

  Фінансове забезпечення

  Матеріально-технічне та інформаційне забезпечення

  Представництво інтересів держави в суді

  Звернення громадян

  Контроль за діяльністю атестованих судових експертів

  Банкрутство

  Офіційний вісник України

  Бюлетень Міністерства юстиції України

  Фінансовий моніторинг

  Корисні посилання

Інформаційний центр Міністерства юстиції України

Хмельницька обласна державна адміністрація

Хмельницька обласна рада

Державна служба України з питань захисту персональних даних

Державна реєстраційна служба

Державна виконавча служба

                       

© 2008 Головне управління юстиції у Хмельницькій області

При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на сайт управління обов'язкове.                          

розробка сайту

Головна

Про нас

Новини »

Статті »

Анонси

Відео

Контакти

RSS

Нове

27.01.2014 - Суд отпустил 72-летнего активиста под домашний арест +++ 27.01.2014 - Міліція готує нові провокації — Бригинець +++ 27.01.2014 - Царьов: Наведемо порядок і без надзвичайного стану +++ 27.01.2014 - Умови, за яких Майдан розійдеться, залишаються незмінними — Бригинець +++ 27.01.2014 - Влада відстає від того, чого хоче Майдан — експерт +++ 27.01.2014 - «Київський бюджет не отримує дотацій» — експерт +++ 27.01.2014 - «Києву потрібен новий закон про столицю» — експерт +++ 27.01.2014 - З’явилось відео, як беркутовець плює в обличчя мітингувальнику +++ 27.01.2014 - «Мирні переговори — перший крок до стабілізації» — експерт +++ 27.01.2014 - Одне з найбільших кафе на Майдані змінює графік роботи +++ webdesign

Чи можна ділити відпустки на частини, зручні для самого працівника? Чи є законним практика підприємств та кадрових служб підприємств, які вважають, що друга частина відпустки повинна надаватись виключно з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини (мається на увазі, наприклад, якщо перша розбита частина відпустки закінчилась у середу 29 квітня 2013 р., і працівник хоче наступну частину відпустки отримати у липні 2013 р., то вона обов’язково повинна даватись з четверга, відповідно з 4, або 11, 18, 25 липня 2013 р.)?

 в Юридична допомога / 29.05.2013 о 12:02 /

Питання:

Чи можна ділити відпустки на частини, зручні для самого працівника? Чи є законним практика підприємств та кадрових служб підприємств, які вважають, що друга частина відпустки повинна надаватись виключно з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини (мається на увазі, наприклад, якщо перша розбита частина відпустки  закінчилась у середу 29 квітня 2013 р., і працівник хоче наступну частину відпустки отримати у липні 2013 р., то вона обов’язково повинна даватись з четверга, відповідно з 4, або 11, 18, 25 липня 2013 р.)?

Відповідь:

Без перебільшення, це дуже цікава та багатогранна тема, з якої можна  навіть здійснювати наукові напрацювання, і т.п., оскільки  на цю тему було вельми багато запеклих спорів між працівниками, кадровиками, роботодавцями, та контрольно – ревізійними органами.

Позиція, згідно з якою друга частина відпустки повинна надаватись виключно з дня тижня, що є наступним за відповідним днем закінчення попередньої використаної її частини, походить від того, що основною системою оплати праці є погодинна.

На кожний рік заздалегідь розраховуються норми тривалості робочого часу і видається відповідний лист Мінпраці (на даний момент – Мінсоцполітики). Наприклад,  Листом Мінсоцполітики України від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13  „Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік” зазначається, що залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2013 рік становитиме:

при 40-годинному робочому тижні - 2002,0 год.;

при 36-годинному робочому тижні - 1807,2 год.;  і т.д.

У таких листах присутня фраза „для збереження балансу робочого часу”, вона застосовується  наприклад, для коригування святкових днів, які припадають на вихідні, і т.п.   З цього і походить практика, причиною якої є прагнення роботодавця до „збереження балансу робочого часу та часу відпочинку.”

Тривалий час на рівні законів дане питання достеменно не було врегульовано. Мінпраці у 2000 році видав відповідний лист – роз’яснення, яке краще привести повністю:

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА

СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

від 04.11.2000 м. Київ 20001104

Чинним законодавством  не  обумовлений  порядок  при  наданні щорічної  відпустки,  поділеної  на  частини.   Існуюча   практика  використання   працівниками   щорічної відпустки,  яка надається в календарних днях шляхом її поділу на частини,  свідчить про те, що в  ряді  випадків  на прохання працівників вона надається робочими днями без врахування вихідних.  Це  суперечить  вимогам  статті  5 Закону України  "Про  відпустки"  (  504/96-ВР  ),  згідно  з якою тривалість відпусток розраховується в календарних  днях,  а  також призводить  до  зменшення  річної  норми робочого часу порівняно з  використанням працівником цієї відпустки одноразово.

 Відповідно до вищезазначеного і враховуючи те, що власник або уповноважений ним орган не зобов'язаний  за  проханням  працівника здійснювати   поділ   відпустки   на   частини,   для   збереження календарного   фонду   днів   невикористану   частину    відпустки рекомендуємо  надавати  з  дня  тижня,  що  є  наступним  за  днем закінчення  попередньої  використаної  її  частини.  Такий   поділ можливий на  підставі  статті  10  Закону  України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ), якою передбачено, що при складанні графіків надання відпустки  враховуються  інтереси  виробництва,  особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

 Статтею 10  Закону  України  "Про  відпустки"  (  504/96-ВР ) передбачено надання щорічної відпустки інвалідам,  ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною в зручний для них час.

 Надруковано у виданні "Урядовий кур'єр", N 205, 4 листопада 2000 р.

Одночасно у статтю 12 Закону України „Про відпустки”, було внесено зміни.

 Станом на 01.01.2000 р. її частина перша мала наступний вигляд: Щорічну  відпустку  на прохання працівника може бути поділено на  частини  будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її  частина  становитиме  не  менше 14 календарних днів.

Законом від 02.11.2000 р. № 2073-14 було додано фразу: „При цьому  невикористана  частина  відпустки  надається  з  дня  тижня,  що є   наступним за днем закінчення попередньої використаної її  частини”.   Але в наступному, ця зміна була скасована, і саме ця фраза виключена.

Отже, необхідність суворо додержуватись принципу чередування днів у відпустках працівника відпала завдяки закону від 06.02.2003 №490-15.

Станом на сьогодні част. 1 статті 12 має такий вигляд : щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. (Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2073-III ( 2073-14) від 02.11.2000, N 490-IV ( 490-15 ) від 06.02.2003 )

Аналогічні норми містить стаття 79 Кодексу законів про працю України.

Тобто, підприємство не буде нічого порушувати, якщо надасть працівнику відпустку у ті дні, які він просить. Головне, щоб перша частина відпустки була 14 календарних днів.

Згодом, і зазначений вище лист Мінпраці від 04.11.2000 р. був відкликаний спеціальним листом Мінпраці.

Але все – таки головне, що відпустки погоджуються взаємно роботодавцем і працівником, профспілкою. Порядок надання відпусток  може бути детально прописаний у колективному договорі. На підприємствах, хоча і не на всіх, встановлюються щорічні графіки надання відпусток. Звісно, краще, щоб воля керівника підприємства не була направлена принципово проти прагнень працівників, і коли більшість питань вирішується за взаємною згодою.

Так, і Департамент з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці Міністерства праці у лситі від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08 зазначив, що статтею 12 Закону України „Про відпустки” передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Якщо ж така норма, яка зобов’язує кадровиків та бухгалтерію суворо додержуватись принципу чередування днів у відпустках (яка на законодавчому рівні була скасована) закріплена у колективному договорі, то тоді навряд чи можна буде „вибити” відпустку саме так, як хоче працівник. Автор цієї статті сам неодноразово стикався з тим  явищем, що основним супротивником призначення відпустки у зручний для працівника час були в основному  бухгалтери по зарплаті або головні бухгалтери, а також кадровики, а директору по суті було все одно, і якби кадровики не протестували, то відпустка була б призначена працівникам з того дня, який вони бажали.

Це є суб’єктивний і людський фактор – бухгалтери, за звичай, всього бояться (робота така і життя таке, контролюючи органи не сплять і шукають приводів причепитись до підприємства навіть там, де немає  до чого причепитися), кадровики бережуть „честь мундиру”, і тому вони часто тримаються за найсуворішій варіант вирішення питання, додержуються застарілих, але більш відомих листів – роз’яснень, не беруть до уваги нових змін у законодавстві, якщо прямо в них не зазначено про скасування старого порядку і впровадження нового порядку (у всіх варіантах, коли самому треба робити власні певні висновки).

Отже, для того випадку, коли в принципі  керівник не проти того, щоб відпустка надавалась у зручний для працівника час, для цього є всі нормативні підстави.

Істотно утруднено це питання у організаціях бюджетної сфери, де видатки на заробітну плату передбачені під конкретні 2002 робочі години на працівника, де графіки відпусток встановлюються обов’язково, порядок надання відпусток прописаний у колективному договорі або врегульований наказими відповідних відомств. Але й тут є багато простору для маневру, оскільки практика може  вносити свої зміни: хвороби, звільнення, переведення з іншої посади працівника з більш високим рангом. Крім того, законодавством встановлені категорії працівників і працівників – пільговиків, які мають право  вимагати у роботодавця надання їм відпустку у дні, які для них зручніші.

І тоді якраз актуально навести приклад гарного варіанту вибору відпустки: наприклад, дуже гарно для працівника отримати відпустку з 13 травня 2013 р.. Адже за перші 12 днів травня робочими днями були лише 4 дні, і за два вихідних доведеться відробляти у суботи 18 травня та 1 червня. Отримуючи ж відпустку з 13 травня, працівник реально має відпочинок вже з 9 травня.

А чому б і ні, законом це не заборонено!

На завершення даної теми необхідно додати повністю сучасний лист – роз’яснення щодо даної теми:

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА УМОВ ПРАЦІ ЛИСТ

від 26 лютого 2008 р. № 87/13/84-08

Щодо можливості поділу відпустки і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення

Департамент з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянув листа щодо можливості поділу відпустки і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення і повідомляє.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому, ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Зазначеною вище нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Оскільки остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Законодавством не передбачено умови щодо надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Враховуючи те, що конкретний період надання щорічної відпустки узгоджується між працівником і роботодавцем, то в наказі має бути зазначена, узгоджена між ними, дата початку відпустки та її закінчення.

При цьому річна норма робочого часу працівника має бути зменшена на кількість днів (годин), які за графіком або розпорядком роботи припадають на час відпустки чи її частини.

Згідно із ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" керівникам органів виконавчої влади місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Отже, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки повинна виплачуватись у розмірі посадового окладу, а за наявності коштів ця допомога може бути виплачена у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

У випадку поділу щорічної відпустки на частини, допомога на оздоровлення виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки.

 Директор Департаменту    О. ТОВСТЕНКО

09.07.2010

Щорічні відпустки, порядок і умови їх надання. Частина 2

Частина 1

У статті розглядаються наступні питання: порядок надання відпусток; складання графіка відпусток (зразок додається); оформлення наказу про надання відпустки; обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку; перенесення й поділ щорічної відпустки на частини; переривання відпустки. Особливу увагу автор приділяє порядку надання відпустки у перший рік роботи; перелічує категорії працівників, які мають право на одержання щорічної відпустки в зручний для них час.

Порядок надання відпусток

Порядок і умови надання щорічних відпусток регулюються статтею 79 КЗпП України та статтею 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). Згідно з нормами зазначених статей надання відпустки є обов’язком роботодавця.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.

Звернути увагу. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство).

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість згідно з частиною шостою статті 10 Закону № 504 визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, коли щорічні відпустки повної тривалості надаються за бажанням працівника до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві на бажання працівника надаються:

жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

інвалідам;

особам віком до 18 років;

чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошової компенсації;

працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі.

Звернути увагу. Якщо працівники мають двоє або більше дітей, які у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, їм така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Графіки надання відпусток

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом (далі — власник) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків надання відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.

Закон № 504 не встановлює строку затвердження графіків надання відпусток. В Україні продовжують діяти Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 липня 1984 року № 213. Пункт 20 цих Правил передбачає, що графіки надання відпусток складаються на кожен календарний рік не пізніше 5 січня поточного року.

Оскільки форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі (додаток).

Додаток

ГРАФІК НАДАННЯ ВІДПУСТОК         

Скачать RAR (5,1 Kb)

У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи — місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

За домовленістю сторін відпустку можна планувати частинами. При поділі відпустки на частини варто враховувати, що одна основна безперервна її частина має становити не менше 14 календарних днів.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Рішення про надання чи ненадання відпустки належить виключно до компетенції роботодавця, тому в разі відмови працівника використати надане йому Конституцією України, Законом № 504 право на відпочинок (щорічну відпустку) роботодавець вправі в межах, установлених графіком надання відпусток, без заяви працівника видати наказ (розпорядження) про надання йому відпустки.

Згідно зі статтею 139 КЗпП працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівника може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності.

При складанні графіка надання відпусток має враховуватися, що частиною дванадцятою статті 10 Закону № 504 надано право отримати за бажанням щорічні відпустки в зручний для них час певним категоріям працівників:

особам віком до 18 років;

інвалідам;

жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

одинокій матері (батьку), яка виховує дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одну або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII;

батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановчої частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період наприкінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Наказ про надання відпустки

Щорічна та інші види відпусток, що надаються працівникам відповідно до чинного законодавства, оформлюються виданням наказу (розпорядження) за типовою формою № П-3, затвердженою наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 року № 489. Наказ (розпорядження) видається у двох примірниках: перший — для кадрової служби, другий — для бухгалтерії. Він підписується керівником структурного підрозділу (начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства. Працівник у наказі (розпорядженні) ставить свій підпис про те, що він ознайомлений з ним.

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки кадрова служба робить відмітки в особовій картці працівника (типовій формі № П-2, затвердженою наказом Держкомстату України «Про затвердження типової форми первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника» від 25 грудня 2009 року № 495/656), а бухгалтерія розраховує йому заробітну плату за час відпустки. При заповненні форми № П-2 зазначається вид відпустки (щорічна основна, додаткова, навчальна, без збереження заробітної плати та ін.) і кількість наданих днів.

Якщо працівник бере частину щорічної відпустки за відпрацьований робочий рік, у наказі (розпорядженні) зазначається, наприклад: «Надати Петровій Тетяні Іванівні, бухгалтерові, частину щорічної основної відпустки тривалістю 5 календарних днів з 26 по 30 березня 2008 року за робочий рік з 12 червня 2007 року по 11 червня 2008 року».

Відповідно до наказу про надання відпустки робляться відмітки в розділі V «Відпустки» особової картки працівника (типової форми № П 2). У разі надання частини щорічної основної відпустки у графі «За який період» зазначеного розділу проставляється робочий рік, за який надається ця відпустка.

Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку

Стаття 82 КЗпП та стаття 9 Закону № 504 регулюють порядок обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку. Щорічна основна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

час фактичної роботи (у т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

Звернути увагу. Під фактичною роботою мається на увазі реальне виконання працівником своїх трудових обов’язків. Час, коли працівник перебував у трудових правовідносинах, але фактично не працював, не враховується.

час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

Звернути увагу. Час виконання державних і громадських обов’язків (перебування військовозобов’язаних на військових зборах, виконання обов’язків депутата місцевої ради, виконання обов’язків народного засідателя тощо); період відсторонення від роботи із збереженням заробітної плати; щорічних основної та додаткових відпусток; навчальної відпустки з повною чи частковою оплатою тощо зараховуються до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку.

час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону № 504 (відпустки без збереження заробітної плати), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежна) — до досягнення нею шістнадцятирічного віку;

час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у т. ч. з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

інші періоди роботи, передбачені законодавством.

До стажу роботи, який дає право на передбачені статтями 7 та 8 Закону № 504 щорічні додаткові відпустки, зараховуються:

час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Інші періоди не можуть зараховуватися до стажу роботи, який дає право на щорічні додаткові відпустки.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не отримав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Звернути увагу. У разі отримання працівником при переведенні на попередньому місці роботи грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки відлік стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, починається з дати початку роботи на іншому підприємстві, на яке він перейшов.

Перенесення щорічної відпустки

Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника, а також за ініціативою власника визначені статтею 80 КЗпП та статтею 11 Закону № 504.

Щорічна відпустка на вимогу працівника має бути перенесена на інший період у разі:

порушення власником терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;

Звернути увагу. Власник зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (частина одинадцята ст. 10 Закону № 504).

несвоєчасної виплати власником заробітної плати працівникові за час щорічної відпустки.

Звернути увагу. Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (частина перша ст. 21 Закону № 504).

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;

Звернути увагу. Якщо працівникові виданий листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесений на інший строк.

Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.

виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Настання вказаних обставин не означає, що працівник може на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосередньо наступний за днем припинення дії цих обставин. При перенесенні щорічної відпустки новий строк її надання встановлюється за погодженням між працівником і власником.

Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за угодою сторін переноситься на інший період з дотриманням вимог статті 12 Закону № 504.

Щорічна відпустка за ініціативою власника, як виняток, може бути перенесена на інший період лише за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Поділ щорічної відпустки на частини

Щорічна відпустка на прохання працівника може бути поділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону № 504).

Згідно зі статтею 8 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки, ратифікованої Законом України від 29 травня 2001 року № 2481-ІІІ, розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом влади або іншим відповідним органом у кожній країні. Якщо інше не передбачено в угоді, яка стосується роботодавця і зацікавленої особи, що працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна із таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів.

Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівникові на його прохання. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Зазначеною нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника.

Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

При поділі відпустки на частини невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Не буде порушенням, якщо працівник використає частину щорічної відпустки в наступному робочому році.

Відкликання з відпустки

Статтею 79 КЗпП та статтею 12 Закону № 504 передбачено, що відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише у випадках, передбачених законодавством, зокрема:

для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків;

для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства.

Відкликання із щорічної відпустки допускається лише за таких умов:

згода працівника;

основна безперервна частина відпустки (до відкликання чи після нього) має становити не менше 14 календарних днів;

невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівникові після закінчення дії причин, за якими працівник був відкликаний з відпустки, або за угодою сторін переноситься на інший період з дотриманням вимог статті 12 Закону № 504.

У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Статья предоставлена нашему порталу

редакцией журнала «Довідник кадровика»

Источник: HR-Лига Автор: Сташків Тетяна