Матеріальна допомога на оздоровлення

   Матеріальна допомога на оздоровлення у перший місяць після відпустки по догляду за дитиною до трьох років   Виплата допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки для певних категорій працівників може передбачатися безпосередньо законодавством, зокрема:

 — відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII передбачено, що державним службовцям допомога на оздоровлення виплачується при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу;

 — згідно зі статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III передбачено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу;

 — відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 року № 268 керівникам органів виконавчої влади місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника;

 — працівники, які обіймають посади педагогічних та науково-педагогічних працівників, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, мають право на отримання допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, що передбачена статтею 57 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII та постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» від 31 січня 2001 року № 78.

   Виплата допомоги провадиться за основним місцем роботи при наданні чергових відпусток згідно із графіком. Ця виплата є обов’язковою.

   У разі поділу щорічної відпустки на частини допомога на оздоровлення виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки.

   Якщо ж виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки прямо законодавством не передбачено, її можна передбачити колективним договором.

     Слід зазначити, що матеріальна допомога на оздоровлення може виплачуватися незалежно від надання відпустки. Зокрема, згідно з чинними умовами оплати праці бюджетних установ, закладів та організацій, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298 (далі — Постанова № 1298) керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, надавати працівникам цих установ, закладів та організацій матеріальну допомогу, зокрема на оздоровлення в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

    Крім того, статтею 185 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен, якщо треба, видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу. Проте зазначена норма не містить будь-яких вказівок щодо визначення розміру матеріальної допомоги. Зазвичай про розмір і порядок надання такої допомоги детальніше зазначається в колективному договорі.

   Якщо ж у нашому випадку йдеться про працівницю, якій законодавством чи колективним договором передбачено виплату допомоги на оздоровлення саме при наданні щорічної відпустки, така допомога має виплачуватися їй незалежно від того, скільки часу вона фактично пропрацювала після виходу із соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але лише в разі надання їй щорічної відпустки. Одначе право на одержання матеріальної допомоги згідно з Постановою № 1298 чи зі статтею 185 КЗпП працівники мають попри те, одержали вони допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно з відповідним законодавством (колективним договором) чи ні.

    Працівниця не має права на виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за попередні роки, коли вона фактично перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки їй щорічна відпустка за цей період не надається, бо відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6 цього Закону), час частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховується.

    Відповідно до ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

 а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

 б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

 в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

 Зазначена стаття зобов'язує власника повідомляти працівника про розміри заробітної плати. Форма такого повідомлення не зазначена. Вимоги ст. 110 КЗпП не будуть порушені, якщо касир при виплаті заробітної плати запропонує розписатися за отриману працівником суму заробітної плати в відомості, в якій містяться зазначення на суму нарахованої заробітної плати, підстави і суми відрахувань за кожною підставою та на належну до виплати суму заробітної плати. Працівник, який своїм підписом засвідчує одержання заробітної плати, повинен мати можливість ознайомитись з відповідними даними. Така інформація може також в письмовій формі надаватись працівникові одночасно із заробітною платою. Зрозуміло, що ця остання форма є для працівника найзручнішою.

    Повідомлення власником працівника про заробітну плату повинне провадитися при кожній виплаті заробітної плати. Відповідно до ст. 115 КЗпП аванс - це теж заробітна плата. Але розмір авансу визначається орієнтовно, а не на підставі документів про виконану роботу. І при виплаті авансу немає можливості повідомити працівникові будь-яку іншу інформацію, крім самої суми авансу.

    На власника покладається обов'язок при кожній виплаті заробітної плати надавати працівникові таку інформацію:

 - про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

 - про розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати. Якщо звернутися до словників, то "відрахування" і "утримання" - це переклад на українську мову російських слів "отчисления" та "удержания". Однак достатньої чіткості в перекладах немає. Ст. 110 у нинішній редакції з'явилася в Кодексі законів про працю у зв'язку з прийняттям 10 вересня 1996 року Закону "Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про оплату праці". Однак ст. 30 Закону "Про оплату праці" зобов'язує власника повідомляти працівникові тільки про розміри та підстави "відрахувань" (із заробітної плати), а про "утримання" мова не йде.     В будь-якому разі із ст. 110 КЗпП випливає обов'язок власника повідомити про всі суми, на які сума, що належить до виплати працівникові, зменшена порівняно з нарахованою заробітною платою, та причини такого зменшення;

 - про суму, що належить до виплати і фактично виплачується працівникові.

Головний державний інспектор праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Чернігові Олена Бура