Урок "Остап Вишня. Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок"

11 клас

Тема. Остап Вишня. Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок.

Мета: ознайомити учнів із життєвим творчим шляхом письменника, зацікавити його творами; розвивати навички роботи з додатковими джерелами, вміння виділяти головне, висловлювати власну думку з приводу порушених проблем; розширювати кругозір; виховувати оптимістичне світобачення, почуття гумору, естетичний смак.

Очікувані результати: учні знають біографію письменника, вміють визначати риси й засоби комічного, жанр усмішок, характеризувати творчість митця.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали до біографії.

Тип уроку: нетрадиційний – “усний журнал”.

-Хід  уроку-

I. Актуалізація опорних знань учнів.

ü Перевірка домашнього завдання

Заслуховування усних творів школярів про способи самоствердження людини (за романом В.Підмогильного “Місто” та власними спостереженнями).

II. Мотивація навчальної діяльності школярів.

    Оголошення теми та мети уроку

ü Вступне слово вчителя

О. Вишня, із життям і творчістю якого ми розпочинаємо знайомство, писав: “Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати “Реве та стогне” та садити гопака, і не того, в кого прізвище на “ко”, - а того, хто бажає добра українському народові, хто сприяє його матеріальному і духовному розвиткові, бо ото і є справжні українці”. Як актуально звучать ці слова і в наш час! Письменник образ своєю зброєю в боротьбі за людину сміх то дошкульний, то доброзичливий, то гіркий крізь сльози, який завжди супроводжував наш народ у його багатостраждальній історії. На поневолення й зневагу українці часто відповідали в’їдливими висміюванням (згадаймо хоча б знаменитий лист запорожців турецькому султану). Сам Остап Вишня замислювався:“Оце я собі думаю, що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати?..” І сам відповідав : “Треба – любити людину Більше ніж самого себе...” Чи відчуємо й ми цю любов – подивимося на уроці. Тож розглянемо це питання, як проблемне.

III. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

ü Колективна робота.

(За сторінками усного журналу, підготовленого учнями за випереджальним завданням.)

- Сторінка перша, біографічна-

1. Виразне читання уривків із гуморески “Моя автобіографія” (про родину, батьків, навчання, роботу, погляди).

2. Переклад ілюстративних матеріалів.

3. Запитування спогадів сучасників Остапа Вишні про нього.

Перший спогад сестри гумориста, заслуженої вчительки УРСР Катерини Михайлівни Даценко.

Другий спогад Миколи Хвильового.

Третій – Олеся Гончара.

Четвертий – Володимира Сосюри.

П’ятий – Павла Тичини.

(Можна подати уривки із книги спогадів “Про Остапа Вишню”.)

- Сторінка друга, письменницька –

1. Запитування уривків з автобіографічної гуморески Остапа Вишні “Отак і пишу”.

Павло Губенко працював у редакції газети “Селянська правда”, виконуючи технічну роботу про комічні епізоди та курйози в редакційному житті. Колеги твір схвалили щирим сміхом і запропонували написати  фейлетон.

Почав писати. Іноді виходило, іноді не виходило. Згодом почало частіше “виходити”, ніж “не виходити”. Почало частіше братися за Гоголя, за Щедріна і за Чехова…

Читав, думав..: “Чому смішно? Звідки сміх? Дістав словники, збірники приказок.. І прислухався. Прислухався і в трамваях, і в базарах, і по ярмарках, і по поїздах, - чому сміються, чого так весело?.. І записував”.

2. Остап Вишня став родоначальником нового жанру – усмішки. Від звичайної гуморески усмішка відрізняється тонким ліризмом і чудовими описами природи, що не є притаманним для сатиричних творів.

Особливість жанру усмішки -  це поєднання побутових зарисовок, жанрових сценок з авторськими відступами. Усмішки завжди лаконічні й дотепні. Це різновид фейлетону та гуморески.

Гумореска – це невеликий художній твір про смішну пригоду або рису в характері людини.

Фейлетон – найоперативніший і найдійовіший жанр сатири. Діти, прошу Вас записати дану інформацію у зошити. (Більш детальна інформація у підручнику (кр) на ст. 131).

-Сторінка третя, репресивна, або трагічні 30-ті. -

На початку 1930-х років Остап Вишня був одним із найулюбленіший і найпопулярніших письменників в Україні. Видано величезними тиражами кілька його збірок, він пише для сатирично – гумористичного журналу “Червоний перець”, якийсь час навіть редагує його.

Але настає страшний час наклепів, доносів, навішування ярликів і репресій. Під прицілом українська інтелігенція, особливо письменники, надто ж сатирики (обов’язково когось із владних зачепили!).

1931 року Остап Вишня подає заяву до ВУСППу, але його не приймають, бо в нього, виявляється, “підозріле” оточення – “попутники” й “націоналісти” Хвильовий, Довженко, Курбас, Куліш, Пірняк та інші.

Письменник довго не може отямитися після звістки про самогубство М. Хвильового у травні 1933 року. У грудні цього ж сумнозвісного 33-го був заарештований і сам Остап Вишня. Він сидів у харківській тюрмі НКВС, з нього “вибили” зізнання про участь у контрреволюційному заколоті. Його засудили до розстрілу, а через рік вирок замінили десятьма роками ув’язнення. Покарання відбував у сталінських таборах Ухти, Комі АРСР, на  руднику  Еджит-Курта. Зміг вижити тільки завдяки стійкості характеру, життєвому оптимізму й почуттю гумору. А ще – завдяки підтримці дружини Варвари Олексіївни, яка зі своєю дочкою поїхала за ним, оселилася неподалік(разом жити не дозволили), слала посилки й листи.

Звільнили дещо раптово(зазвичай, строк постійно додавали), на початку 1944 року, а реабілітували – тільки через 11 років, за рік до смерті.

Про письменника клопоталися М.Хрущов і О.Довженко.

На засланні Остап Вишня практично нічого не писав, крім щоденника.

- Сторінка четверта, цікава –

З особливістю Остапа Вишні пов’язано багато “цікавинок”, анекдотів і навіть легенд.

ü Рідний брат Остапа Вишні – В.Чечвянський – теж став письменником – гумористом, був репресований.

ü Популярність і дієвість творів Остапа Вишні була такою великою, що в народі складали прислів’я “Де Остап Вишня, там міліція лишня”

ü До письменника приходили зі скаргою жіночки, навіщо він їх так змалював у своїх фейлетонах, що тепер над ними сміється все село.

ü Завдяки творам Остапа Вишні тираж газети “Вісті ВУЦВКу”зріс майже до мільйона.

ü Перебуваючи на засланні, Остап Вишня деякий час завідував медпунктом як людина, що мала медичну освіту. У цьому закладі не було ніяких ліків, крім “Зеленки”. А люди зверталися з виразкою шлунку, головним болем, Остап Вишня лікував їх сміхом: розкаже анекдот, смішну бувальщину, дивись, посміхається чоловік – і вже легше йому стане.

- Сторінка п’ята, літературознавча-

Учні розповідають підготовлену інформацію. На дошці з’являється проекція із записами Мої “друзі”, будь вони трижди прокляті а також Про що я, нещасний, мушу думати й писати.

Звичайно, не всі твори Остапа Вишні були високохудожніми, пройшли випробування часом (особливо це стосується політичних фейлетонів, газетних матеріалів), але кращі з них заслуговують на те, щоб про них сказали видатні люди. Звучать відгуки про творчість Остапа Вишні та його особливість.

- Сторінка шоста, мистецька-

Постановка інсценівки за гуморескою Остапа Вишні.

Відкриття охоти

(зустрічаються два мисливці, вітаються, розповідають один одному, як справи на полюванні.)

- Сторінка сьома, мисливсько-природнича-

У розмові зі своїм другом, відомим актором “Березоля” Й.Пірняком, влітку 1934 року в Чіб’ю, концтаборі “Ухтпеглаг” Остап Вишня скаже: “Як дасть Бог вижити каторгу – то нехай мені рука всохне, як візьму перо в руки. Тільки – Сибір, глушина! Сільце розставляю і рибу ловлю”

Але він лише частково дотримав своєї обіцянки: полюбляв природу, полювання, однак не втримався й від письменства. Так виник чудовий цикл “Мисливських усмішок”, у яких він із неперевершеним гумором розповідав про реальні та вигадані мисливські пригоди, і з неперевершеною теплотою та захватом – про красу рідної природи.

IV. Підбиття підсумків уроку

ü Інтерактивна вправа “Мікрофон”.

-         Остап Вишня уявляється мені людиною …

V. Домашнє завдання

Знайти біографію письменника, прочитати гуморески “Моя автобіографія”, “Як варити і їсти суп із дикої качки”,“Сом”.

-Відтворив тут істинний національний характер українця, котрий у добу трагічних випробувань не втратив свого природного життєлюбства та гідності. Свідчення цьому – героїчна боротьба українського народу проти окупантів.

-Юрій Клен- безсумнівний лірик, вірний естетиці неокласицизму.

Олег Ольжич

-Історична тематика його поезії – це не тільки зображення минулого, це погляд у сучасне, це пошук джерел вічного, це ствердження життя та “героїчні духовності”.

-У поезіях майже немає пишних епітетів, описовості, але скрізь – символ, натяк, недомовленість, які спонукають читача проаналізувати прочитане, створити свій образ. Виражальні засоби – аскетичні, лапідарні, точні.

-Один з тієї когорти “гострозорного мужнього покоління”(П.Филипович). Творив поезію, яка була дороговказом багатьом патріотам, яка покликала “на зов Києва” і його самого віддати своє молоде життя за незалежність України.

-“…Оцінюють його як поета, як ученого, як політика, але так мало можна прочитати про нього як про надзвичайно тонкого знавця природи, вірного товариша і ЛЮДИНУ в вищому розумінні цього слова. Не вихолощена людина-безбатченко,… а людина в новому смислі:жива українська душа,зв’язана із своїм народом не зовнішніми, а найглибшими й найміцнішими, які лише існують путями. Він не міг бути ніким іншим, лиш українцем, націоналістом, і якраз через те йому прислуговує назва ЛЮДИНИ  в цьому найвищому, найціннішому значенні…”(Марк Антонович).

Олена Теліга

-В її елегантно-карбованих віршах вимальовується яскравий образ вольовох людини, відданої ідеям національного відродження України, життєлюба, морального максималіста, апологета загальнолюдських цінностей.

-Героїзм як найвища чеснота, як взірець людської гідності, - то визначальний орієнтир її життя і творчості, тісно пов’язаних із боротьбою за національне визволення рідного народу.

-Роль жінки в суспільстві, у житті нації – одна з головних тем лірики. Це не квола істота, не рабиня, це дружина і помічник чоловіка – воїна, це новий тип особистості – вольової, цілісної, внутрішньо дисциплінованої  натури, невтоленного життєлюба, який свідомо йде на зустріч небезпекам в ім’я високих ідеалів.

Висновок: Розпорошені по всьому світу діти однієї матері – України розлетілися в сірій сорочці по далеких чужинах. Не скрізь вони знайшли надійний притулок. І тільки пам’ять про рідну землю, довірливе друковане слово дають їм розраду і світлу надію на майбутнє батьківщини.

“Ми віддаємо належне українській діаспорі, її історичним заслугам. Адже в часи лихі, в часі нашестя на нашу культуру, мову, діаспора десь у дальніх далечах створювала українознавчі наукові центри, видавала енциклопедії, рятувала від забуття твори наших письменників та вчених, доклала зусиль, щоб зберегти і відкрити світові духовні скарби нашого народу”(О.Гончар).

VI. Підсумки уроку

Вікторина.

1) Хто написав “Поетику вогняних меж”? (О. Теліга)

2) Хто автор книги “Княжа емаль”, “Гусла”? (О. Лятуринська)

3) Хто автор однойменної поеми “Євшан-зілля” М. Вороного? (Л. Мосендз)

4) Кого назвали княжною української народності? (О. Лятуринську)

5) Справжнє прізвище О.Ольжича? (Олег Кандиба)

6) Хто автор поезій “Мужчинам”, “Сучасникам”? (О. Теліга)

7) Думка Є. Маланюка щодо приналежності до “празької школи”?

8) Хто автор поеми “Прокляті роки”? (Ю. Клен)

9) Псевдонім Освальда Бургардта? (Ю. Клен)

10) “Поет своєї епохи” – так говорили про нього. Народився того ж самого року, місяця, дня, коли помер інший відомий письменник.

11) Назвіть представників “Празької школи”.

12) Хто автор рядків, які вже стали хрестоматійними, пройняті ідеєю національного відродження України?(Олег Ольжич)

Держава не твориться в будучині,

Держава будується нині.
Це люди, на сталь перекуті в огні,

Це люди, як брили камінні.

Учитель: Українці – емігранти – єдинокровні брати наші, яких доля закинула у далекі світи. Їхні поезії – відкриття для нас, світло скрізь роки.

Це святиня нашої культури, тому вони залишаться в нашій пам’яті назавжди.

VII. Домашнє завдання.

Прочитати роман Василя Барки “Жовтий князь”.

Завдання для груп

-Житєвий і творчий шлях В.Барки.

-Інтерв’ю з письменником.

-Як показано національний характер у романі.

-Етичний та естетичний принципи героїв, духовність героя.

- Філософський погляд у романі.

Вчитель ЗШ І-ІІІ ст.. № 1 м. Гайворон Лавренюк Людмила Іллівна